Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

Я сиділа на підлозі, не дивлячись на нього. Звичайно, я пам'ятала веселого засмаглого хлопчика з яким грала в дитинстві, і як я була засмучена, коли батьки його увезли. 

Він так і стояв, дивлячись на мене і явно чекаючи пояснень.

Я втекла з дому і сховалася в лісі, просто перед пожежею. Я тоді згоріла… Але вогонь був без аконіту і цю пожежу я пережила… на відміну від мого клану. - тихо сказала я сидячи на підлозі і не дивлячись на чоловіка.

Він мовчав. Мовчав довго і ця тиша була напруженою, зануреною в думки та спогади. Раптом я побачила простягнуту мені руку. Прийнявши допомогу, я встала, але все ще не дивилася чоловікові в очі.

Мені шкода, що так сталося. - почула я голос Рексара, відчуваючи на собі його важкий погляд. - Альянс кланів вислав людей на пошуки тих, хто вижив після пожежі в Йенардині... Знайшли небагатьох, більшість звернені. Вибач. - сказала я, відсторонюючись і підійшла до комп'ютера. - Я не хочу про це говорити. Це було дуже давно.

Сівши за комп я внесла кілька змін у голошар.

Кіро. Я знаю тебе. Дозволь мені… – підійшов до мене чоловік, але я його перебила. Я не хочу про це говорити! - загарчала я на нього з палаючими очима, вставши і не помітивши як проекція лісу навколо нас змінилася. Ліс горів, спалюючи будинки, дерева, людей і тварин на своєму шляху, а в небо здіймався синій серпанок аконіту. - Ти знав дитину, маленьку дівчинку! Минула тисяча років! Ми змінились! Я.. Я змінилася ... - я подивилася навколо і взяла себе в руки. Проекція знову стала мирним ранковим лісом. - Прошу, піди. Добре. Я зайду завтра. - сказав він і пішов до дверей. Рексар? - подивилася на нього я. Що? - він обернувся. Нікому не говори про це. - попросила я і чоловік якийсь час серйозно на мене дивився, після чого кивнув і вийшов з кімнати.

Як тільки двері зачинилися, я пройшла в спальню і впала на ліжко, закривши обличчя руками. Я давно не згадувала пожежу.. А ще й цей голошар.

 

Тим часом Рексару на браслет надійшло повідомлення від Руслана.

"Це була вона?" – написав тренер.

“Так. Ти теж відчув? - відповів Рексар.

“Це відчув кожен у межах ста кілометрів, хто має хоч зачатки ментату. Вона впорядку?" – написав Руслан.

“Так. Буде впорядку.”

"Слідкуй за нею." - було останнє повідомлення від тренера і Рексар відключив зв'язок.