Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Мабуть, хтось скаже, що я дуже дурна та хтива дівка, яку треба привселюдно батогом висікти за подібні слова та думки.

Як це так… Фантазує про секс та сама лізе до хлопця! Повія?

А коли хлопець із подібними пропозиціями підходить - це абсолютно нормально. Нічого дивного.

Дратує це дивакувате суспільство, яке диктує свої правила, де комусь трішки більше дозволяється!

Тому якщо хтось палко жадає мене засудити за подібне - хай йде далеко та біситься, що не має стільки сміливості, як у мене!

Хоча я не можу назвати себе сильно сміливою панянкою? А чому?

Хто пішов із ним знайомитися в аеропорту? Я!

Хто не здрейфував, а підійшов до нього нині та в обличчя вивалив свої бажання? Я!

Ну, безумовно, що без Галі нічого б не вийшло. Вона стала рушійною силою та "намутила" це все.

Вклала свою долю у справу, але більшість дій за мною.

Тому без жодних сумнівів можу назвати себе сміливою!

- Боже, яка ти вперта, що аж просто жах, - промовляє Роман, який не змінює між нами відстань. Досі знаходиться дуже близько. - Ще жодна дівка так нахабно руки мені в штани не пхала, а мав та зустрічав багато.

- Усе буває вперше, - розглядаю його легку щетину. - То що? Яку даси мені відповідь?

- Ти реально хочеш зі мною переспати? Із незнайомцем, якого бачиш втретє у житті? - тихо запитує та вкладає у свій приємний голос дивної таємничості, яка ще більше мене заводить. - Не боїшся, що потім про це пошкодуєш? Це ж буде просто секс без обов’язків.

Можливо, він хотів досягнути цим протилежного результату - аби я встала та пішла.

Ні…

Я хочу його. Дивлюся на нього та шаленію. І все. Важко себе контролювати, а тому поводжуся розпусно, мов стала жертвою демона Асмодея.

- Не пошкодую, - вимовляю та зиркаю йому прямо в очі, які у нього різко опускаються. На моє декольте, яке мені організувала Галя.

У Романа зараз вкрай вигідний ракурс для оглядин. Бачить мої груди, обрамленні рожевим бюстгальтером.

Боже, чому я одягла саме рожевий? Не могла мереживний чорний взяти? Чи хоч може білий…

Він розглядає їх, а я намагаюся дихати рівно та вигнутися так, аби вони здавалися більшими. Зрозуміло, що коли скине з мене білизну, то зрозуміє, що я маю далеко не п'ятий розмір, а - скромна одиничка…

Та добре, що й одиничку маю, а не зовсім пласка, мов траса.

Його погляд підіймається. Тепер не просто блакитні очі дивляться на мене. Там, у чорних, мов воронове крило, зіницях вдаряє закаблуки (1) збудження.

Не дарма ґудзики розщібнули… Йому подобається.

Я позираю на його пекуче бажання та чекаю.  Із хвилюванням,  від якого злегка затерпає тіло, дожидаю, що буде далі.

І…

Роман повільно нахиляється до мене. Зупиняється перед самими моїми вустами, витримує маленьку павзу, а там торкається їх та проникає у мій ротик - цілує.

Господи, він це робить! Робить!

Я ошелешена. Навіть не одразу відповідаю, а коли чітко доходить до голови, що відбувається у ці секунди - починаю несміливо відповідати на його дії.

А вони солодкі та вмілі. Заповнює мій ротик своїм язиком та віртуозно подразнює…

Я розсипаюся на піщинки від насолоди. Це… Це не поцілунок, а рай.

Моє серце майже вилітає з грудей. Гучно б’ється об ребра, які ще трішки та зламає.

Цей поцілунок кращий за той, що я собі уявляла у фантазіях. Просто у сотню разів. У тисячу!!!

Аж кортить застогнати, але я можу дозволити собі більше. Однією рукою торкаюся його теплої шиї, а іншою зариваюся у густе та шовковисте волосся.

Господи, це реальність? Точно? Мені не ввижається це солодке дійство?

Ні… Не ввижається. Усе реально. Так реально, що воліється заверещати від тріумфу.

- Ну тоді ходімо, Анастасіє, - розриває поцілунок Роман та промовляє мені це в губи. - Якщо ти ще хочеш цього…

- Хочу, - видихаю я, продовжуючи обіймати його. - Ходімо.

Приміт.
Вдаряти закаблуки (1) - танцювати