Читати книгу - "Кохати суворо заборонено, Чарівна Мрія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я тихенько завила.
- Нику! Не смій! Не покидай мене! Блін, це я в усьому винна…
- Я ще тут. Але навряд чи надовго. Дуже холодно…
Я бачила, що його трясе… Панічно перебирала в голові варіанти, що робити. В лікарню нам не можна. Бо все одно вб’ють.
- Твоя здібність… Ти не можеш себе полікувати?..
Він навіть знайшов сили посміхнутись.
- Ти невгамовна. Це ж реальне життя, Ясь… Кульове поранення. Тут лікар потрібен, а не здібність.
- Або дуже багато енергії, - твердо промовила я крізь сльози. – Як мені на даху. Тоді здібність спрацює на максимум.
- Де ж її взяти?..
- Я генераторка, - промовила я ще твердіше. – Я тебе заряджу.
- По-моєму, для цього потрібні двоє. А я трохи…
- Помовч, - перебила я. – І не рухайся - бережи сили. Справа ж не в сексі… Не в механічних рухах. Справа в тому, Бешкетнику, що я тебе кохаю.
Він дивився на мене зі слабкою надією. Не вірив, але хотів вірити.
Я взяла його обличчя в свої долоні, не звертаючи увагу на те, що вони заплямовані кров’ю, і поцілувала його в губи. Без поспіху. Так ніжно, як могла. Потім ще раз.
Це просто треба відчути. Всім серцем, всім тілом. Я тебе кохаю, Бешкетнику.
Я не стільки побачила, як відчула, що енергія починає потроху перетікати в нього.
- Спрямовуй все на себе. Не економ ні краплі, будь ласка…
Він не сперечався. Робив, що я кажу.
Потік енергії помалу міцнішав, ставив стабільнішим. Мої рухи були все більш впевненими…
Аж поки я не відчула, що його шкіра потеплішала… Бешкетник відповів на мій поцілунок, а потім обійняв власною рукою:
- Тебе теж треба зарядити, - сказав він. – Бо, схоже, з нас двох бойова здібність тільки в тебе.
Що ви на мене так спантеличено дивитесь? Ось так все і закінчилось. Чесно.
А як інакше я би вам все розказала?..
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохати суворо заборонено, Чарівна Мрія», після закриття браузера.
