Читати книгу - "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"

Цілком задоволена собою і новим шансом у житті, Вероніка розцвіла. Вона почала відвідувати тренінги компанії, активно вивчала бізнесові моменти. Вона весь вільний час проводила в офісі. Було весело і цікаво. Однак привести двох людей у компанію в неї ніяк не виходило. Оля і Марія тиснули на неї психологічно, виробляючи в неї відчуття провини, що нібито вона недостатньо серйозна і працелюбна. У Вероніки все ж вийшло привести в компанію двох людей. Це був її колишній хлопець Ілько і колега-прибиральниця з пологового Віра, мати-одиначка, колишній чоловік якої уникав сплати аліментів. Вона також узяла кредит у банку. В Ілька вийшло привести своїх двох людей. А ось у Віри все не виходило. Вона була надто сором’язлива і м’яка людина. Вся команда переконувала Віру, що вона мусить активуватися. Тиснули почуттям провини. Викликали на публічні обговорення, які називали мозковим штурмом. Весь час смикали Вероніку, докоряючи їй у неефективній роботі. Весела і приємна робота з часом почала перетворюватись на зашморг. Чому інші працівники мають успіх, а вона зупинились на самому початку? І головне, що пізно було змінювати реферала. Її бажання допомогти Вірі вибратись із злиднів перетворилося на проблему для неї самої. Вероніка сама стала шукати рефералів для Віри. І нарешті у них вийшло. Програма запрацювала, і Віра отримала свої перші виплати. Перші двісті доларів за місяць часу. Вероніка раділа.

Потім Вероніка почала зустрічатися зі скаргами на товари. Та й свою путівку вона все ніяк не могла використати, а вона мала термін придатності.

Гілка Віри і далі не розвивалася. Ті люди, яких Вероніка знайшла для Віри, виявились такими ж слабкими і невпевненими в собі. Постійні семінари і тренінги, постійні брейн-шторми – нічого не приносило плодів. Час ішов, а бізнес ніби зупинився. Навіть з боку Іллі все заглухло. А платити за оренду офісу потрібно було регулярно. І обов’язкова виплата кредиту.

Минуло три місяці. Прибутків не було. Вероніка була рада, що не полишила свою роботу санітаркою, попри те, що дуже складно було поєднувати цю роботу з бізнесом.

Почала отримувати нарікання з боку «неуспішних» підлеглих. Ставало все важче зберігати душевну рівновагу. Команда переконувала: потерпи трішки, не всі бізнеси одразу ставали успішними, це нормальні труднощі, треба більше працювати, тоді все стабілізується, і доходи потечуть рікою.

Але стабілізації у бізнесі не відбувалося. Нові люди в компанію не приходили. Товари і послуги за завищеними цінами не розкупалися. Вся команда чекала від Вероніки дива, якого вона не могла звершити.

Вероніка була вся наелектризована, коли ввійшла в пологовий зал, аби трохи прибрати. Я відчула її напруженість і сказала:

– Розслабитись…

– Що? – перепитала лікарка.

– Вероніці потрібно розслабитись.

– Вероніці?

– Так. Он тій санітарочці.

Вероніка засторопіла, почувши, що мова про неї.

Я продовжувала:

– Людям невигідно купувати такі дорогі товари. Тому весь ваш бізнес побудований не на торгівлі, а на людях. Тому це не мережевий маркетинг, а піраміда. Хоч як би ваші лідери це не заперечували. Ви брешете собі і один одному. Ви брехнею втягуєте нових адептів і брехнею їх тримаєте. Це аморально. Але ви приховуєтесь гарними словами. Ви ловите вітер.

Вероніка шоковано дивилась на дивну породіллю:

– Але звідки ви… Звідки ви знаєте?

– Це якийсь феномен – але в нашої породіллі відкрились здібності до яснобачення, – пояснила Єлизавета Петрівна.

Вероніка зніяковіла. Їй було не по собі, що чужа людина розповіла при всіх про неї, як виявилось, не дуже хороші речі. Дізналась про себе те, чого не знала, але здогадувалась у глибині свого серця. Вероніка захитала головою і вибігла з пологової зали.

Вітер дмухнув їй в обличчя, коли вона, уся червона від емоцій, вибігла надвір. На ганку стояла Дарина і курила. Вероніка нервово шукала в кишені свою запальничку.

– Бляха! Та де ж вона? Не позичиш?

Дарина допомогла Вероніці підпалити запальничкою цигарку.

– Що це ти така гарячкова? – поцікавилась медсестричка.

Вероніка зробила кілька затяжок.

– Навіть не знаю, як це пояснити, бо не знаю, що це було, – відповіла вона.

– Тобто? – не вгавала цікава Дарина.

– В одному з пологових залів зараз народжує одна жінка, яка всім розповідає про них те, чого інші не могли знати. Вона ясновидиця, розумієш? – сказала Вероніка, серйозно дивлячись в очі Дарині.

Дарина не знала, як реагувати:

– Та ну? Хіба таке може бути?

– Та отож! Сказала мені все про мою проблему. І ще й пораду дала. Типу вона бачить майбутнє і знає, як краще.

– Складно повірити, – протягнула Дарина.

– І мені. Ось – переварюю інфу, – Вероніка глибоко втягнула дим. Дарина розгублено стояла, не знаючи, що відповісти. Десь у глибині до неї закралася думка: а раптом вийде?