Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Не такою, як зранку.

Тоді вона була іншою. У тій вільній сорочці, що прикривала стегна, в обтислих легінсах… Вона виглядала теплою. Домашньою. Зовсім не схожою на ту, що зараз.

Але роздуми обірвалися, коли Кірон зрозумів, що всі витріщаються на неї.

Вона увійшла до аудиторії після магістра. Аудиторія затамувала подих. Зазвичай, запізнення перед Абадоном могли закінчитися чимось значно гіршим, ніж прочуханка. Хтось уже уявляв, як він оберне її ноги в копита, хтось - як з’явиться довгий щурячий хвіст. У найгіршому випадку вона могла стати демонстраційним матеріалом для проклять просто на очах у всіх.

- Адептка Ешалот, ви так осміліли, що вирішили, що можна запізнюватися на мої лекції? - Абадон зупинився, дивлячись на неї уважним, майже насмішкуватим поглядом.

Едельвейс не відвела очей.

- Вибачте, Магістре Абадон, цього більше не повториться, - вона просто визнала свою провину, чітко й без страху.

Проклятійник хижо всміхнувся.

- Проходьте, адептко Ешалот, але далеко не відходьте. Допоможете мені з демонстраціями.

Едельвейс спокійно сіла в першому ряду. Із виглядом людини, яка не боїться того, що її чекає.

Кірон помітив, як Сайлос, що сидів поруч, напружився, стискаючи кулаки. Він зрозумів, що друг хвилюється за неї. Кірон же просто відкинувся на спинку, злегка звівши брови.