Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Служниця Дорі
Усе зроблю, пані, як Ви сказали:
Слузі старому особисто в руки,
Не загублю і… не порву…
Ні слова… нікому!
Графиня Еленор
І щоб не сміла прочитати!
Служниця Дорі
Змалку не навчена читати.
Графиня Еленор
І добре – мені спокійніше буде,
Ну все: іди вже, а я чекати буду.
Служниця Дорі
Слухаюсь, пані!
(Дорі пішла, а графиня заспокоюється і в чудовому настрої іде провідати сина та вихованку. Десятирічний Дікон та юна Лорейна знаходилися у ігровій кімнаті. Еленор тихенько підійшла і заглянула в прочинені двері. Спершу вона пабачила Лорейну в простенькій, але не позбавленій елегантності сірій сукні. Дівчина непорушно стояла, тримаючи в руках скрипку і вдаючи, ніби грає. Графині це здалося дивним, але відхилившись трохи в бік, вона побачила Дікона, що стояв за мольбертом і намагався малювати кузину. Еленор всміхнулася і зайшла до кімнати)
Лорейна
Ну скільки так іще стояти?
Ти ж все одно... не вмієш малювати!
Дікон
Не скигли, Лорі! Трохи ще лишилось –
Голову підніми… і плечі опустились!
Графиня Еленор
Так, дітки! Я думала, що ви навчаєтесь,
А ви тут невідомо чим займаєтесь.
Дікон
Не гнівайтеся, мамо. Я вчуся малювати…
Лорейна
Поки ж навчився лише полотно псувати…
Дікон
Не правда!
Лорейна
Правда!
Графиня Еленор
Тихо, тихо! У мене розболиться голова…
Зараз же сперечатись припинили:
Діконе, слухайся кузину!
Лорейно, поважай кузена!
Дікон
Я ж слухаюся...
Лорейна
Я поважаю...
Графиня Еленор
Знаю, знаю… Та зараз я цього не помічаю.
Лорейна і Дікон
Пробачте.
Графиня Еленор
Добре, добре – я не гніваюся.
Облиште зараз ці забави,
І знайдемо заняття більш цікаве.
Я пропоную гру в «загадки». Згодні?
Лорейна
Так, тітонько.
Дікон
(Трохи розчарований)
Ну добре...
(Графиня з дітьми влаштувалася на дивані. Гру в «загадки» вона придумала тоді, коли Лорейні було десять років, як зараз Дікону. Суть гри полягала в тому, що всі учасники по черзі загадували один одному будь-яку загадку. Якщо учасник вгадав правильну відповідь із трьох спроб, то той, хто загадував, мав проявити якийсь свій талант. Якщо ж загадку не відгадано, то той, хто не вгадав – хвалився вміннями. Лорейна та графиня ледь не завжди вигравали, а тому маленький Дікон змушений був співати, танцювати, декламувати вірші і грати на роялі. Словом, хлопчик не дуже любив цю гру, але грав, щоб догодити матері і кузині. Про незавершений «шедевр» малого художника всі миттю забули)
***************
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд», після закриття браузера.
