Читати книгу - "Пісок і вино, MissStory"

Полудень стояв гарячий і пильний. На міському ринку снував натовп — торговці голосно вихваляли свій крам, гомінливі жінки торгувались, діти скакали між рядами.

Аміра стояла біля прилавку з прянощами. На руках у неї мирно спала донечка — крихітна, тендітна, з темними кучериками і вуальним ротиком. Її назвали Сафія, що означало «чиста, щира».

Аміра погойдувала її, намагаючись вибрати між корицею й гвоздикою, коли раптом — серце тріпотнуло, мов від подиху вітру, знайомого до болю.

Вона підвела погляд — і за кілька кроків побачила його.

Дієго.

Він був у цивільному, що здавалося неприродним на тлі його суворої постави. Трохи змарнілий, з серйозними очима — але погляд… той самий.

Вони стояли мовчки. Час зупинився. Люди навколо наче розчинилися.

Тільки вона. Тільки він. І маленька дівчинка, яка, ніби відчувши, ворухнулась у її руках.

— Вітаю— тихо сказав він.

— Дякую , — прошепотіла Аміра, не відводячи очей. — Сафія.

— Вона… красива, як її мати.

Аміра злегка затремтіла, стискаючи покривало дитини.

— Я від’їжджаю, — озвався він через хвилину. — Назавжди. Мене перевели до Памплони. Далеко.

Її губи злегка здригнулись.

— То це… прощання?

Він кивнув. Повільно, важко, як людина, що вириває серце з грудей.

— Прощавай, Аміро. Нехай тобі буде тепло. З ним. І з нею.

Він ще раз глянув на дитину, ковтнув важке повітря, а тоді розвернувся й пішов.

Аміра стояла нерухомо, не в змозі рушити. Її очі були вологі, але вона не плакала. Бо це не була поразка. Це було прощання, якого не оминути.

Та ця сцена — не залишилася непоміченою.

На другому поверсі будівлі попяд з відкритого вікна стежила Ізабель. Вона побачила усе: і як він дивився на Аміру, і як вона — на нього. Не потрібно було слів, щоби зрозуміти — кохання між ними не вмерло.

Ізабель відкинула фіранку, тремтячими руками закрила вікно.

— Вона… ще в ньому, — прошепотіла з люттю. — І він досі в ній. Я знала! Я це знала!

У її голові почав крутитися зловісний план.

Вона знала, що Дієго поїде. Але Аміра — залишиться. Беззахисна. З дитиною.

А Ізабель більше не хотіла чекати.

Цього разу вона не обмежиться слізьми.