Читати книгу - "Король Буків, або таємниця смарагдової книги"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти — новий король, — спокійно мовив Крив.
— Я не можу… я не знаю… але ж ти живий…
— Усе правильно. Так і має бути, — знову обійняв малого Крив. — Я вже не можу бути королем. Використавши Закляття підсвідомості, я втратив усі знання предків. Хіба ти не відчув, що Книга сама визнала тебе королем?
— Я маю звикнути до цього, — невпевнено посміхнувся Гаврик.
— Ми допоможемо тобі, — підтримав друга Понтій.
— Нам усім потрібен час для відпочинку, — стомлено мовив Крив. — Ходімо, друже Спарте, ми давненько не бачилися.
— Чекайте, а що ми робитимемо з Наритом? — раптом згадала Джульєтта.
— Нехай сидить там, — кинув Понтій.
— Мені його шкода, він вже геть безпечний, — промовила дракониця.
— Давайте відпустимо його, — запропонував Крив, — хай іде собі, він нам більше не зашкодить.
Коли Нарита розкували й повідомили йому, що він може йти, куди захоче, чаклун перелякався.
— Я ж нічого не вмію робити, я ж не вмію жити без магії, я не хочу працювати, — скиглив він. — Це занадто жорстока кара для мене! Дозвольте мені залишитися в’язнем! Я ж не пристосований бути ніким.
— А ти розпочни все спочатку, — порадив Гаврик, — може, кимось і станеш.
Наступного дня друзі зустрілися в кав’ярні у Марти. Вони довго обговорювали стан Міста, складали плани на майбутнє, розповідали одне одному про свої пригоди.
Нарешті з’ясувалося, як Джульєтта переконала драконів воювати. Вона здогадалася, що вогнедишність їй повернув гоґоль-моґоль із яєць вогнедишних курей. От дракониця й почастувала Спартову братію цим напоєм.
Чорне озеро вирішили поки що обгородити неприступними мурами, а згодом придумати, як його знищити.
Спарт і Джульєтта оголосили всім, що вони заручилися, на честь чого тут-таки було випито чимало горохівки.
Крив погодився допомогти Гаврикові поновити колишні порядки в Місті.
Понтіїв талант пророка було визнано, і Гаврик запропонував пугачеві стати його королівським ясновидцем.
Понтій запросив Петяку оселитися в дупельці поруч із його житлом, і горобчик з радістю пристав на люб’язну пугачеву пропозицію.
Шмигун, якому Крив подякував окремо, повідомив друзям про свої наміри вже завтра податися до Співучого лісу, аби дати трохи перцю печерним помідорам.
Замість епілогу
30042 рік після замулення Джерел. Дощень. День 2-й
Я, король буків Гаврик, розпочинаю цей щоденник, бо відчуваю наближення кращих часів для Міста…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Король Буків, або таємниця смарагдової книги», після закриття браузера.