Читати книгу - "Кулінарні фіґлі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Для цього я беру
2 яєць,
0,5 л кефіру,
пачку маргарину,
0,5 чайної ложки соди,
1 столову ложку оцту
і борошна стільки, щоб вийшло дуже м'яке тісто. Добре вимішую. Накриваю мискою, а зверху кладу каструлю з гарячою водою. Через півгодини розкачую і витягую тісто до товщини цигаркового паперу. А потім натираю олією, щоб не висихало.
Далі на корж рівномірно викладаю відварену домашню локшину, заправлену півкілограмом підсмаженої цибулі і збитими 3 яйцями. Зверху на локшину викладаю м'ясний фарш. А фарш повинен бути дуже жирним. Так ось, жирну свинину спочатку треба протушкувати, перемолоти, змішати зі смаженою цибулею, меленим перцем, сіллю.
Далі начинене тісто треба згорнути рулетом. Викласти швом донизу на добре змащене деко. Ножем робимо надрізи на рулеті, тобто ділимо на порції, які повинні бути до 3 сантиметрів завтовшки. Рулети добре змащуємо олією, не жаліючи її: все одно всмокчеться. Пекти треба в не дуже гарячій духовці.
І якщо Ви навіть подасте маїну без додаткового гарніру – смаженого м'яса чи тушкованої курки – смак страви від того не погіршиться.
При бажанні маїну можна робити із начинкою не м'ясною: шарами – кориця, горіхи з цукром, вишні, абрикоси, знову горіхи. А таку маїну подають гарячою до доброго чаю. Краще – із м'яти чи вишневих гілочок.
Годі, годі… розумію Ваше невдоволення, по-перше, складністю рецепта, а по-друге, пересиченням м'ясних страв на обідньому столі. Так і справді недалеко втекти від багатства, бо того м'яса не накупишся! Уже чую Ваш окрик, що, мовляв, такого їстовитого чоловіка, як сказали би в моєму селі, легше убити, ніж прогодувати.
Прошу Вас, не лементуйте, як сварлива свекруха. Не хоче сьогодні м'яса – буде йому риба. Запечена у фользі риба на обід – саме ТА. А риба – це клас. Щойно із ставка. Добре почищена. На фользі. Всередині нафарширована кільцями цибулі й тертою морквою. Посолена. Поперчена. Майонезом змащена. Тут же на фользі, по праву сторону риб'ячої слави – зо дві навпіл перерізані картоплини. Змащені також майонезом або шматочком підсоленого коров'ячого масла «Еней». Мені, скажімо, дуже подобається до цієї страви майонез «Чумак».
Щось навіть у самій страві є таке – чумацьке: риба – Крим – сіль – мандрівник Еней – Чумацький шлях короткого життя…
Гарненько прикриваємо фольгою верх страви. Кладемо в духовку. А потім подаємо на стіл так, як є: у фользі. І зі слинкою в роті.
1 хто скаже, що це – несмачно, той буде битий. Не я вигадала: так кажуть у нашому великому селі. А село направду велике, як на наші – ще більші – гори: майже 2 тисячі люду. З дітьми, пенсіонерами, робітними і безробітними і тією сотнею здорового люду, в основному дітородного віку, що гне свою спину в Европі, як любив казати світлої пам'яті Василь Кожелянко: Еспанії, Італії, Греції, Португалії і навіть Злучених Стейтах Америки.
… Та розумію, що Вашому чоловікові може в цей день не хотітися риби, навіть запеченої, як іноді після напруженого трудового дня Йому не хочеться навіть Вас. Що ж… Буває.
Головне – не журитися. Хай журяться коні, а вороги – рахують собі зуби і ребра, вважають у Розтоках. А Ви тим часом відрахуйте 16 ложок білюсінької муки, змішайте з 1 літром теплого молока, посоліть,
додайте трішечки гашеної соди,
2 яєць,
влийте у тісто олії – і смажте млинці.
Тонкі і прозорі, як Ваші колись дівочі руки. А тоді нафаршируйте їх відвареними і двічі пропущеними через м'ясорубку, заправленими спеціями, потрухами чи печінкою, можна сиром з ізюмом, горохом, тушкованою капустою, квасолею… можна всім, на що багата Ваша фантазія.
Ви помітили, що останнім часом чоловік себе погано почуває? Ну, що ж моя люба… не завжди у середу ПЕтра, кажуть у Розтоках. Чоловіча спромога також не безконечна. А Ви, яко великий український дипломат (хоч Ви й не головували на Асамблеї ООН, і взагалі ніде не головували, окрім кухні) натякніть кулінарно-дипломатично, що все, мовляв, розумієте, чоловіка жалієте, дбаєте, любите і т. ін.
Як це зробити? Простіше простого: покласти перед ним страву під назвою ахілесова п'ята чоловіка, або, іншими словами кажучи, горішки з долини чорних троянд.
Ви нічого не розумієте? А що ж тут розуміти? Зараз докладно розкажу рецепт – і все стане на своє місце. Берете пачку сиру (бажано, не мокрого), яєчний жовток, 2-3 ложки манки, цукру до смаку. Добре перемішуєте.
І закидаєте в окріп, надавши форми ахілесової п'яти чоловіка.
Як? Ви прожили з ним – надцять і трохи більше років і не знаєте найвразливішого його місця?! Ага! Здогадалися – бо усміхнулися.
Але все ж рекомендую не називати вголос назви, якщо він і справді має проблеми із п'ятою, умовно кажучи. Образиться. Краще поруч із цими сирними кульками нібито ненавмисно відкрийте сторінку з роману «Учора нема ніде» і підкресліть те місце, де сказано про два соромливі горішки із долини чорних троянд.
Розумієте, як це романтично?
Є надія, що не образиться, а втішиться за натяк, ще, чого доброго, почне думати про ту Вашу долину, в якій не блудив уже бозна-скільки…
Ви й далі не розумієте, чому так названа ця проста страва? А тому, що увесь цимус, тобто весь смак і неповторність – у підливі, про яку я Вам зараз розкажу.
На сковороді треба підсмажити мелені сухарі, додавши трошки масла, а потім влити туди меду. І ось оцю потемнілу чи поруділу медову помадку вилийте на сирні кульки-горішки.
А решту – дофантазуйте…
Що це Ви, моя золота, насупилися, як індичка без індика чи теличка без бичка, і готові мене пошматувати?
А-а-а… То так і скажіть, що Ви сердиті на нього звечора!
Ну і нехай собі.
Хіба Ви ще не зрозуміли, що кухня – це дуже точний інструмент для помсти чи покарання?
Це Ваша ексклюзивна пенітенціарна система.
А-а-х… Ізвечора Він сказав чортзна-що у Ваше чутливе вушко, яке не пропускає не тільки жодного звуку, а навіть інтонації, з якою той звук вилітає з його твердого горла?!
Ми йому зараз влаштуємо!!!
Я пропоную не чорт знає що, а тільки хтозна-що для чоловіка. Він же вчора сказав хтозна-що, а Ви цим бумерангом сьогодні бац – і припечатайте песиголовця. Побачите, як увечері повзатиме аеродромом Вашого ліжка, вимолюючи хтозна-що для свого невтоленного хтозна-чого.
А Ви йому – дірку од бубличка!
Ви думаєте, це я отак собі заговорила про казна-що!
Нібито робити мені нічого!
Я, як хочете знати, також буваю люта на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кулінарні фіґлі», після закриття браузера.