Читати книгу - "Трагедії"

Бо навіяні шалом слова твої.

ФЕДРА

Он туди мене - в гори, в ліси ведіть,

Де смереки, де пси звірожерні мчать

І наскочать ось-ось

На сполохану здобич - плямисту лань.

От би свиснуть мені на тих гончаків!

220] От би списа метнуть фессалійського

Попри жовте волосся, що ним біля скронь

Грає подув гірський!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Звідкіля це взялось бажання таке -

Гончаків ганять серед гір, лісів?..

А води захотілось джерельної? -

Побіч дому струмок говіркий біжить,

Заспокоїть він, доню, жагу твою.

ФЕДРА

Артемідо, надмор'я володарко,

Де по колу піском рисаків женуть!

230] На те поле б тепер, та й собі промчать

Четвернею стрімкою - венетською!.. [115]

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

І знову нестяма в словах твоїх:

То в гори, на лови, тільки-но ти

Поривалась, то коней гнала б уже

Піском, віддалік од хвиль морських.

Тут потрібен віщун: може, скаже він,

Хто з богів скаламутив розум твій,

Манівцем повів тебе, доню?

ФЕДРА

О, що ж то, нещасна, зробила я?..

240] Куди мій здоровий глузд подівсь?

Утрутилось тут божество лихе...

О горе мені!..

Мою голову, няню, знову покрий:

Своїх власних слів я соромлюся.

Покрий же: сльози з очей струмлять

І лиця вже, чую, рум'янець пече.

Як боляче - раптом до тями прийти!

Нестяма - це лихо, та краще б мені

Таки непритомній померти.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

250] Вкриваю. Коли ж то й мене, стару,

Окутає смерть?

Я навчилась багато чого за свій вік:

Лиш помірною варто любов'ю нам,

Умирущим, в'язать один одного,

Не сягаючи самого дна душі, -

Щоби вузол був не надто тугий:

Так можна стягти й попустить його.

Коли серце одне за двох болить,

То це мука страшна, як от я тепер

260] Тут над нею тремчу.

Надто строгі засади, чувала я,

Гіркоту, а не втіху готують нам,

Із погідністю духу бій ведуть.

Нічого над міру - це краще таки,

Ніж за міру сягти.

З цим кожен мудрець буде згідний.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Владарки найвірніша годувальнице,

Жоно похила, Федру в горі бачимо,

Яка ж недуга в неї, невідомо нам.

270] Почути це від тебе сподіваємось.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

І я цього не знаю: все мовчить вона. [116]

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

А з чого почалося? Що причиною?..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Тебе спитати можу - все замовчує.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Як на лиці змінилась! Помарніла як!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Чи ж диво? їжі третій день не рухала.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Через хворобу, а чи смерті прагнучи?

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Не їсть, нещасна, щоб умерти з голоду.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Дивуюсь, як це муж міг допустить таке.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Вдає здорову. Вміло біль приховує.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

280] Але ж обличчя зрадить. Варто глянути.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Поглянути не може: у від'їзді він.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

А ти хіба не прагнеш якось вивідать,

Що за хвороба в неї, звідки шал такий?

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Всіляко намагалась, та без успіху.

І все-таки... От зараз пересвідчишся,

Що все роблю для того, щоб велителям

Хай чимось посприяти, коли скрутно їм.

(До Федри).

Забудьмо, доню, все, що досі мовилось,

Погідною зробися, розжени з-над брів

290] Похмурість, не блукай думками в потемках!

І я ступлю на іншу, аніж досі йшла,

Приємнішу для тебе, стежку бесіди.

Таємна твоя хворість, - до жінок бодай

Звернися, що на тій недузі знаються;

Якщо й чоловікам тут можна звіритись, -

Кажи, хай лікар гляне, допоможе чимсь.

Та одізвися ж, доню! Запереч мені, [117]

Коли не так щось мовлю, або слухайся

Розумної поради, не мовчи лишень.

300] Зрони хоч слово, глянь сюди! Біда мені!..

Дарма, жінки, стараюсь - нанівець ідуть

Усі зусилля: до вмовлянь глуха була

Раніше, як тепер ось - до порад моїх.

Та знай одне лиш - хоч до тебе мовлю я,

Мов до гори чи моря, - вмерши, зрадиш ти

Дітей своїх: утратять спадок батьківський, -

Володаркою вершниць присягаюся,

Тією, що синам твоїм велителя

Зродила - Гіпполіта - благородний він,

310] Хоч позашлюбний...

ФЕДРА

Горе!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Це болить тебе?

ФЕДРА

Вбиває!.. Тож молю тебе всевишніми,

Ніколи того ймення повторять не смій!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

От бачиш? Маєш розум, про дітей однак

Не дбаєш, та й сама йдеш до загибелі.

ФЕДРА

Дітей люблю я... Інша буря вдарила...

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

А руки твої чисті? Не скривавлені?

ФЕДРА

Долоні чисті... На душі тягар лежить.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Чи хтось тебе покривдив з ворогів твоїх?

ФЕДРА

Мій друг. І все це - проти волі нашої.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

320] Чи не Тесей твій схибив та образив чимсь?

ФЕДРА

Аби лиш проти нього я не схибила!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Чому, нарешті, прагнеш смерті наглої? [118]

ФЕДРА

Це мій гріх. Проти неба не скерований.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

(припавши на коліна перед Федрою)

І проти мене - як лишусь однісінька.

ФЕДРА

Що робиш? Відпусти-но руку зараз же!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Й коліна охоплю, ще й так триматиму.

ФЕДРА

Почуєш правду - будеш нещасливою.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

З нещасть найбільше - це тебе не бачити.

ФЕДРА

Дізнаєшся - загинеш. Я - прославлюся.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

330] В чім слава ця? Чому її приховуєш?

ФЕДРА

З ганебного - із честю прагну вийти я.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Кажи ж, від того честі не применшиться.

ФЕДРА

Лиши мене! Правицю відпусти, молю!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Нізащо! Борг належний поверни мені.

ФЕДРА

Гаразд. Шаную, няню, ласку рук твоїх.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Тож за тобою слово, я - мовчатиму.

ФЕДРА

Яку любов ти мала, бідна матінко!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Бика згадала, доню, а чи інше щось?

ФЕДРА

І ти, дружино Вакха, бідна сестронько! [119]

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

340] Що трапилося, доню? Ганиш родичів?

ФЕДРА

І я нещасна, третя, мушу згинути!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Я вражена... Що ж далі говоритимеш?

ФЕДРА

Відтоді, не віднині, я страждаю так.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Із слів твоїх нічого не довідалась...

ФЕДРА

Гай-гай!..

Якби сама за мене ти сказать могла!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Я не віщунка. Долі не відгадую.

ФЕДРА

От про любов говорять. Що це - знаєш ти?

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Щось найсолодше, як і найболючіше...

ФЕДРА

Останнє - я у повній мірі звідала.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

350] Що кажеш, доню?.. В кого ж ти закохана?

ФЕДРА

Одне скажу про нього - Амазонки син...

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

У Гіпполіта?..

ФЕДРА

Ти, не я сказала це.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Що чую, доню?.. Краще б і не жить мені!

(До хору).

Нестерпна річ... Мене ти вбила, знищила:

На день, на світло денне глянуть боляче!..

У прірву кинусь, із життям ненависним

Покінчу. Прощавайте! Я - покійниця... [120]

Цнотливі хоч-не-хоч, а пориваються

До хиби... О, Кіпрідо, - не богиня ти,

360] А щось, коли можливо, - ще