Читати книгу - "Привид безрукого ката"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Безрукий останнім часом не дивувався, що думки у нього плутані. Він навчився за ними спостерігати. Без емоцій, як сторонній глядач, якому по цимбалах те, що твориться. Але з Марі кульгання його думок злило. Він нічого путнього не міг зліпити з уривків нічної розмови. Чому?
Марі не така, як усі. Вона — особлива. Бо інакше не змогла б вийти на перехресні стежки його життя. Її б виплюнула його доля, яка взяла на себе непосильну ношу — постійно витягати з болота такого здоровила, як він...
Безрукий був п'яний як чіп. Він не мав досвіду юнацьких пиятик, до зрілих теж не добрався, бо в бібліотеках, на щастя, не наливають, а тут... Набрався на вулиці з жебраком. Той уже був заряджений, а Лев помилково пожертвував йому забагато, і з величезної вдячності жебрак пригостив його з горла своєї «0,5». Казав, якщо такий добрий чоловік ним не погордує, то в нього здійсняться всі бажання, бо насправді він не жебрак, а маг, який шукає тих, кому допомогти. Лев задумав бажання і тричі ковтнув, потім без труда «маг» його намовив ще на дві пляшки з булочкою, і так вони жебракуючи набрались, що якби не всюдисуща пані Стефа, що поверталася з базару, то ночувати би Леву на смітниках, як безпритульному цуцику. Пані Стефа професійно перевірила Левові кишені, зловила таксі і за Левові гроші доставила його додому. З наміром вранці провести виховну роботу, бо для чого інакше всі старання?..
Безрукий був злий, як дідько, бо сусідка перервала його філософські роздуми про сенс життя... У таксі він їй такого наговорив, що хай Бог милує...
13Лев лежав на ліжку і дихав через раз. Легкість почала зникати, в голові бухкало, як у кузні. Він зловив себе на думці, що думає невпопад, проте думки його цілісні... Так і заснув. Вчасно, не відчувши похмільних кольок.
Його розбудив дикий біль. Такого жахливого ранку ще не мав. Лев не міг думати. Голова розколювалася, полчища чортів влаштували бої за нещасні звивини, й хоча Левові вже було байдуже, хто переможе, аби тільки в голові втихомирилось, вони штирхались вилами, як залежні від маку наркомани. Наближався черговий кінець світу. Левів «свіжий» подих знищував усе навколо в радіусі декількох метрів, недарма сусідка, що ввірвалася в квартиру, як каравела, з огидою фукнула і відчинила навстіж вікно.
— Набрався, як свиня! — вигукнула. — Нарешті в хаті з'явився нормальний хлоп! — додала задоволено. — Вставай, буду тебе приводити до тями і проводити виховну роботу.
Нудота, що підпирала Лева ще з ночі, активізувалась.
Він виблював на себе кислоту, що утворилася в шлунку від переробки алкоголю, й декілька разів сплюнув на килимок в'язку слину. Звечора з жебраком пив не закусуючи, тепер пожинав такі ж плоди — навіть не мав чим блювати.
— Що, нарешті помудрів? — звернулася до знесиленого тіла задоволена пані Стефа. — Тепер розумієш, що життя не в книжках, мудрагелю? Зараз я тебе реанімую, — додала і піднесла під Левів ніс якусь цілющу паруючу рідину, що нещасний Безрукий, уловивши її запах, виблював у завбачливо підставлену миску все, що накопичилось у нього всередині за тридцять з лишком років. Шлаків у ньому не залишилося точно. Левові здавалося, що всі кишки підійшли під горло й поскручувались там у клубок, як змії, ладні в будь-яку мить напасти. І всі були схожі на сусідку.
Пані Стефа раювала. Коли ще нормальна жінка відірветься на чоловікові, як не в час похмілля. Вона це знала ще з молодості, але в житті траплялись їй чомусь одні непитущі сухарі. Може, сусід порозумнішав, і вона нарешті стане потрібною і візьме над ним шефство? Не такий він уже й поганий і, здається, піддається дресируванню, а це неабищо! Це половина успіху.
Лев з бідою заснув після прийнятого снодійного, що завбачливо підготувала йому сусідка.
Пані Стефа взялася за порядки. Почала з кухні. Повигрібала з тумб усі баняки та тарелі, повитирала пилюку та почала сортувати посуд, щоб порозставляти його на полицях з розумом, аби зручно було користуватися. А то заради однієї каструлі треба половину посуду повитягувати. Недобре. Бо все має бути під рукою. Тим більше в калічки.
Та недовго раювала пані Стефа, бо зателенькав дверний дзвінок. Вона підійшла до дверей і крізь запилюжене вічко впізнала сусідову безсоромну коханку, що вештається спозаранку по чужих квартирах.
Пані Стефа сподівалась, що жінка почекає трохи
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Привид безрукого ката», після закриття браузера.