Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я стою біля дзеркала і роблю собі зачіску. Сьогодні ми йдемо на свято до моєї подруги, тому збори у мене в самому розпалі.
Ми домовляємося з Владом, що він заїде за мною на машині. Данечка дуже зрадів, коли дізнався, що ми йдемо в гості, і навіть пообіцяв підготувати для Дімки якийсь подарунок. Турботливий хлопчик.
О другій годині я повністю готова і приблизно за хвилин десять до будинку під'їжджає Влад. Я хапаю пакет із подарунком і виходжу з квартири.
Дорогою ми заїжджаємо за букетом для Елі. Влад цікавиться, які квіти подобаються моїй подрузі і, отримавши відповідь, впевненим кроком прямує до квіткової крамниці.
Коли він виходить звідти, тримаючи в руках розкішний букет троянд сорту Джумілія, я не приховую захоплення. Приголомшливий ніжний букет однозначно не залишить байдужою Елю.
Ми під'їжджаємо до будинку моєї подруги і піднімаємося на другий поверх. Двері нам відчиняє Мишко.
– Привіт, а де іменинниця?
У цей момент із кухні визирає Еля і поспішає до нас.
– Нарешті ви приїхали! Як я рада вас бачити!
– Знайомтеся, це Влад, – я з ніжністю дивлюся на нього.
– Владислав, – він простягає Михайлові руку.
– Михайло. Дуже приємно, – відповідає той рукостисканням. – А це моя дружина Еля, винуватиця сьогоднішнього свята.
– Та годі тобі, – Елька ніяковіє.
– Приємно познайомиться Еля, – Влад простягає їй великий букет троянд, а я пакет із подарунком.
– Ого, дякую! Ну, ви проходьте, будьте як удома. А хто цей милий хлопчик? – подруга нахиляється до Дані і доброзичливо посміхається.
– А це Данечка, – він соромиться і притискається до мене, і я обіймаю його за плечі.
– А в мене теж є синочок, він, щоправда, трохи молодший за тебе. Підемо, познайомлю? – Еля простягає руку.
Даня піднімає на мене погляд, ніби запитуючи, що йому робити, чи можна довіряти цій тітці та йти з нею.
Я згідно киваю, і він бере Елю за руку і прямує з нею до кімнати.
Вечір проходить чудово. Влад швидко адаптується в незнайомій компанії і почувається, як у своїй тарілці. Багато жартує, спілкується з іншими гостями. Ми з Елькою перешіптуємося, вона періодично мені підморгує. Даня порозумівся з маленьким Дмитриком, і вони з цікавістю збирають конструктор, який він приніс із собою в подарунок.
– Лано, ти допоможеш мені? – подруга раптово тягне мене за руку на кухню.
І дурневі зрозуміло, що їй не терпиться обговорити зі мною Влада.
Зайшовши на кухню, ми щільно прикриваємо за собою двері, щоб нам ніхто не заважав.
– Мужик у тебе просто вогонь, – Еля ставить чайник на плиту й обертається до мене.
– Правда? Дякую, – не приховую, що мені приємно це чути.
– Ага, пощастило тобі подруга. Ні в яке порівняння з тим козлом Денисом.
– Ой, давай не будемо згадувати його. Стільки часу витратила з ним даремно, – невдоволено фиркаю я.
– Саме так. Тож дивись, не загуби свого Влада, і плювати на всяких там Реґін. За своє щастя потрібно боротися. Ну, що, час їсти торт? – підморгує мені Елька.
Вечір добіг кінця, і ми їдемо додому на машині Влада. За святковим столом він не пив спиртне, тож зараз сам за кермом.
Я прошу відвезти мене додому, а Влад невдоволено підтискає губи. Напевно, він розраховував, що я залишуся сьогодні ночувати в його домі, але я думаю, що наші стосунки розвиваються надто стрімко і потрібно трохи пригальмувати. Йому нічого не залишається, як виконати моє прохання.
Ми зупиняємося біля мого під'їзду.
– Як тобі сьогоднішній вечір? – пошепки запитую я, щоб не розбудити Даньку.
– Чудовий вечір, у тебе дуже веселі друзі, – придушує посмішку Влад.
Мабуть, він згадав, як п’яний Мишко обіймався з ним у коридорі й не хотів відпускати додому. Знайшов собі нового друга.
– Тоді на добраніч, – я повертаюся до дверей, щоб вийти, але Влад несподівано обіймає мене за шию, притягує до себе і наполегливо цілує.
Ми цілуємося так довго, що в мене починають боліти губи.
– Хочу тебе, – хрипло вимовляє Влад і, взявши мою долоню, кладе її на свою ширинку, що випирає.
Я відчуваю, наскільки сильно він збуджений у цей момент.
– Ми не можемо зараз, адже тут Даня, – з досадою відповідаю я, але не поспішаю прибирати свою долоню.
– Я чекатиму наступної зустрічі, – Влад важко видихає і відсторонюється від мене. Від гріха подалі.
***
Ранок радує мене чудовою погодою. Сонце яскраво світить у вікно, чутно як співають пташки. Настрій на максимумі. Ще й цей солодкий сон ніяк не відпускає. Усю ніч мені снилося, як я займаюся коханням із Владом, на галявині, засіяній польовими квітами.
Мені доводиться зробити над собою зусилля і змусити себе встати з ліжка, бо час збиратися на роботу.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втекти від долі, Дана Лонг», після закриття браузера.