Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

– Я не знав! Тільки-но зайшов і зрадів, що ти тут. Я лише на хвильку наблизився до цієї жінки. Та чому вона не пояснила мені суть справи? Зоренько, прости... У Вас же й парфуми наші однакові! – голосив  Берк, але в цю мить я вже зняла з пальця підтвердження наших заручин і поклала на стіл. Потім взяла свою сумочку й прорекла:

– Віддай це їй. Вона зрадіє. А до мене більше не підходьте, містере Берк. Ніколи! Між нами все скінчено. Тварюко, ти звільнена. Чіпляйся до нього, адже такому байдуже: справжня ти чи ні. Владе, пішли звідси. Тут смердить зрадою, – схопила я сумку й кинулася на вихід.

Берк рвонув за мною, але Труш став на його шляху:

– Е ні, шановний мільярдере! Пані сказала Вам: НІ.

Та для Джорджа звичайний відставник навряд чи представляв перепону. Пам’ятаєте, як вони знайомилися в ювелірному салоні? Тоді Берк не дозволив доторкнутися до себе тренованому охоронцю, бо крім тенісу полюбляв ще й боротьбу джиу-джитсу. Ось такі в мого колишнього нареченого були хобі. Але й Влад був зі стійкого десятка. Вони б щепилися не на жарт та я ж була не школярка-підліток, яку тішать хлоп’ячі суперечки через гарну дівчинку. Повернулася назад й грізно сказала:

– Бачу вам обом подобається мірятися силою, наче півням в курнику. Владе, ходімо відвезеш мене додому. А цих залишимо обійматись. Геть з дороги, бо вдарю! – знову з ненавистю глянула я в прекрасні кохані очі та вже не відчувала власного тіла.

Гнійна муха-Аліна притихла в кутку гримерної й упивалася тим, що зробила. З усього побаченого й почутого вона розуміла, що їй нічого не світить, але з коханим вона мене все-таки розлучила. Це ж чогось та вартувало! Берк мовчки відійшов з мого шляху і я, на ватяних ногах, вибралася в коридор.

Ми йшли вестибюлем, а ноги мої тряслися все більше. Я пройшла ще кілька кроків і світло згасло в  очах. Що було далі - не знаю! Мабуть, Труш підхопив мене та поніс до службової машини. Деякі цікаві почали фоткати нас з охоронцем і завтра, скоріше за все, ці світлини з'являться в мережі. Та я цього не бачила. В салоні мінівена Влад дістав з аптечки нашатир і привів мене до тями.

Я відкрила очі й побачила лише його стривожене обличчя. Підсвідомо шукала прекрасні карі вогні, але тут були лише збурені сірі. Тепер я згадала, що відбувалося кілька хвилин тому. Міцно стисла в руці сумочку й побачила на пальці незасмаглий слід під каблучкою та застогнала від нестерпного болю.