Читати книгу - "Другий шанс, Тихий Лис"

Прохолодний вітерець грався пасмами мого волосся. На душі була злість і образа на себе. Чому я себе так повела зараз? Вчорашній вечір, сьогоднішня розмова, я що разу коли хоч на крок наближаюся до нього все псую. До горла підступив клубок, я старанно намагалася стримати сльози, дивлячись на список набраних номерів у своєму телефоні. Звук дзвінка повернув мене в реальність, пора повертатися до класу. 
Однокласники уважно слідкували за кожним моїм кроком. Не звертаючи увагу на допитливі погляди,  я зайняла своє місце. Аокі сидів, у звичні для себе манері, підперши голову рукою розглядав вікно. Акі кинула на мене запитальний погляд. Ой, люба Акі, якщо б я зараз з тобою заговорила сліз би не стримала. Весь урок я намагалася зібратися, під кінець вдалося трохи заспокоїтися. 
На перерві Акі відразу же прийшла ближче до моєї парти і прошепотіла:
- Все добре, ти сама на себе не схожа?
- Я в порядку, давай сьогодні посидимо в кафе?
- Давай, щось мені підказує тобі є що розповісти.
Прониклива Акі і правду казала, що мій погляд і моя маска неприступності на неї не діє. Мені здалося, що одного погляду на мені для подруги вистачило, щоб почути той крик який роздирав душу із середини. До кінця дня ні Юкі, на Акі не лізли до мене із запитаннями. Вони без слів розуміли, що прийде час і я поділюся всіма переживаннями з ними. Аокі, здавалося, був сьогодні ще більш відсторонений від світу чим зазвичай. Я його розуміла. Хотів зробити як найкраще і такого наслухатися в свою адресу.
Після уроків ми з подружками направилися в своє улюблена кафе. Я мовчки слухала, як вони ділилися своїми враженнями вчорашнього вечора, мимоволі згадуючи свій. Стало трохи легше, мені завжди було приємно, що мої подруги зуміли знайти і відчути цю лагідну пору юності.
В тихому милому кафе, сиділи на зручних диванчиках замовивши собі смачні тістечка і чудові запашні напої. Акі поставила свою чашку, скуштувавши напій і запитала уже мене.
- Маю, як ти? Мені здається ти геть розбита?
- Ми переживаємо за тебе - добавила тихенько Юкі.
- Ну навіть не знаю з чого почати, стільки всього сталося - почала я.
- Це через Аокі? - прониклива Акі бачила мене наскрізь.
- І так і ні. Це більше через мене - я зібравшись думками, почала розповідати. Мені хотілося поділитися своїми переживаннями із подругами. Я знала, вони мене підтримають і відкривши їм душу мені буде легше - В цілому, якщо коротко. Я вчора наважилася і подарувала шоколад сусіду.
- Оце так, з ранку ти так загадково сказала, що він симпатичний - зраділа за мене Акі.
- Так, двері квартири 503 відчинив Аокі. Весь цей час він був моїм сусідом. Я настільки не очікувала його там побачити, що навіть не змогла сказати хоч декілька слів. Він теж не чекав мене там зустріти. Казав, що вибіг зустріти кур'єра. Певно побачивши моє зніяковіння узяв подарунок. Прочитав листівку.
- А що ти написала у листівці? - поцікавилася Юкі.
- "Таємничому сусіду". Він чемно подякував сказавши, що це його єдиний подарунок за сьогодні, і що він всеодно радий хоч і адресувався він не йому. Мені було в той момент так соромно, що я хотіла крізь землю провалитися. Я навіть не змогла хоч щось сказати, щоб це не виглядало так по дурному.
- Як би я встигла йому подарувати свій шоколад. Йому певно так самотньо було, а я не встигла його побачити до того, як пішов - жалкувала Юкі.
- Так, я не змогла полишити думок, про те як він почувався в той момент. Але це не все. Сьогодні коли він покликав мене на розмову, сама не розумію чому, але я наговорила йому багато зайвого. Мені здалося він, як решта хотів від мене номер телефону, і я вичитала його. Видно було, що дуже розсердився. А він лиш хотів віддати мій телефон. Ми стикнулися зранку і наші телефони впали на землю. Я запізнювалася на автобус, тож не помітила, як підібрала його телефон. Він сказав, що не хотів, щоб хтось дізнався, що ми живемо поруч, тому вирішив тайком повернути мій телефон. А я такого наговорила, що досі соромно згадувати. Тоді він поставив мене на місце. Вигадав наче в нас однакові телефони, однакові паролі до них і навіть схожі номери. Він набрав себе з мого телефону, тоді все розказав, що хотів зробити як краще...
- Ну що ти Маю, Аокі нормальний хлопець, він не буде довго сердитися на тебе. Я спершу вважала його дивним, але коли ми стали сусідами по партах, я побачила який він. Досить добрий і уважний. Він навіть дуже переживав, що сказав тобі тоді, коли ти на його парті сиділа - поділилася враженнями Акі.
- Ой і ще це. Я завжди поводила себе з ним якось зверхньо. Більше не буду займати його парту. Мені здається він уже ненавидить мене.
- А мені здається він вже змирився, з тим що приходиться ділитися з тобою місцем. Та і наговорив він тоді теж, різну вульгарщину - намагалася підтримати Акі - ну, не картай себе. Це лиш невелике не порозуміння. Ну трошки посердиться і все. Тим більше куди він від нас подінеться, все ж сидимо поруч. Краще розкажи, що ти про нього думаєш? Це получається ти його краще знаєш чим ми, ви ж сусіди.
- Я навіть не знаю, що я про нього думаю. Та і не знаю я нічого такого. Я часто чую, як він грає у себе на гітарі і співає іноземні пісні. Деякі англійською, деякі я навіть не розумію, якою мовою. Вахтерка розповідала, що кожного дня, рано в ранці, він займається спортом. А вечором повертається пізно, казав їй, що десь працює. Він заїхав у квартиру ще минулого літа і вахтерка завжди добре про нього відгукується. Ось все що я знаю про нього - про те, що бачила його напів голим і його татуювання я не стала розповідати подругам, згадка про такий його вигляд трохи соромила мене.
- Ну з плюсів всієї цієї історії можна відмітити одну важливу річ - підбивала підсумки Акі - у тебе нарешті з'явився номер хлопця в телефоні, так?
- Ну так - я відкрила набрані виклики.
- Ну ти хоч збережи його чи що?
- Навіщо? Він же не ділився зі мною номером, лише хотів мене провчити за зарозумілість.
- Ой та ти не розумієш, в нього ж теж є твій номер?
- Він сказав, що видалить його...
- Зберігай, давай пиши "та-є-мни-чий су-сід"
- Акі, не ріж по живому - зареготали ми всі разом.
Це був приємний вечір у приємній компанії. Розділити свої переживання з подругами було хорошою ідеєю. Я трохи заспокоїлась, від душі відлягло. Потім ще довго теревенили кожен про своє.