Читати книгу - "Смерть за гроші, Наналі Найт"

 Молодий хлопець виходив з університету у квадратній академічній шапочці та мантії. Він тримав у руці диплом про закінчення університету.
 Він підбіг до батьків і обійняв їх. 
-Тім, я так рада за тебе!-сказала мама, у якої на руках було немовля.
-Я пишаюся тобою.-сказав Фред, поклавши руку на плече своєму пасинку.-Що робитимеш далі?
 Тім серйозно глянув на свого вітчима.
-Завтра я їду до штатів, щоб почати працювати.-заявив він.
-Ти все-таки хочеш розслідувати ту справу?-запитала Сара, нервуючи.
-Мам, я давно планував це зробити, і я не відступлю.
 Тім глянув на свого молодшого брата в руках матері. 
-Можна я візьму Ноеля на руки?
 Мама кивнула і віддала молодшого на руки старшого. Той взяв його на руки.
-Давайте я вас сфоткаю! 

 Тім збирав свої речі у валізу. До його кімнати увійшли дві сестри. Обом по десять років, вже були абсолютно різні у всьому. Дівчата сіли на ліжко старшого брата та спостерігали за ним.
-Ти і в правду поїдеш?-сумно запитала Анісія, на якій була фіолетова сукня.
 Тім повернувся до них і кивнув у відповідь, продовжив збирати речі.
-Може залишишся?-запропонувала Торі в зеленій футболці та джинсах. 
-Так, без тебе нам буде нудно!
 Старший брат підійшов до них і сів на своє ліжко. 
-Я б з радістю, але я поклявся дізнатися, що трапилося з нашим татом.-відповів він.-І вашою мамою теж.
 Дівчатка промовчали. Їхнє чорне пряме і гладке волосся було заплетене в коси. Вони не любили коли Сара заплітала їх, тому вони заплітали один одного в однакові зачіски.
-Але я дозволяю комусь із вас на якийсь час пожити в моїй кімнаті.-сказав Тім, посміхаючись.
 Двійнята зацікавилися.
-І кому ж віддаси?-спитала Анісія.
 Тім замислився і погладив рукою своє русяве волосся.
-Напевно, Торі.-каже той.
Дівчинка у футболці підстрибнула від щастя.
-Але чому їй, а не мені?-не розуміла Анісія.
-Вона не перетворить мою кімнату на дівочі покої.-відповів брат і дав п'ять Торі.
 Друга дівчинка надула щоки. 

 Через час Тім приїхав до рідного міста дитинства і переночував у готелі. Наступного дня пішов у поліцейську дільницю, щоб влаштовуватись туди детективом.
Його зустрічав худий поліцейський у формі.
-Доброго дня, містер Стоун.-привітався він, потиснувши руку Тіма.
-І вам добрий, містере Остер.-відповів він, проходячи за ним у ділянку. Вони сіли за стіл у одному з кабінетів.
-Ви казали, що зацікавлені справою про три загадкових самогубства.-поліцейський простяг папку з досьє перед ним.-Чи не так?
Стоун кивнув головою.
-Вірно.
-Твій термін, щоб вирішити цю справу місяць.-повідомив містер Остер, поправляючи окуляри. 
-Я постараюся зробити все можливе.-пообіцяв Тім.
-До речі, цей Мартін Стоун не твій батько раптом?-запитав той, опускаючи трохи окуляри з очей.
 Спочатку Тім стояв застиглим пару хвилин і потім наважився відповісти:
-Так, це мій батько.
-Що ж, тепер зрозуміло чому взявся за цю справу.
-Я можу йти?-мовив Тім.
-Почекайте.
 Містер Остер дістав з ящика столу картку і блокнот, простяг їх містеру Стоуну. Ця картка була документом, можна сказати доказом, що він детектив.
-Дякую, містере Остер.-подякував Тім.
-Нема за що. Успіху в роботі. 

 Містер Стоун стояв у знайомому собі під'їзді. Він хотів постукати в колишню квартиру, але спочатку вирішив поспілкуватися з сусідами. Був упевнений, що відкриє йому місіс Хоран, але натомість відкрила молода дівчина. 
-Вам щось потрібно?-спитала вона.
-Добрий день, я детектив Стоун.-привітався він, продемонструвавши картку.-Я розслідую загадкове самогубство в сусідній квартирі. Скажіть, міс Оззі Хоран тут живе?
 Дівчина оглянула юнака і похитала головою.
-Її вже давно в живих немає.
-Шкода, а хто ви їй?
-Я її внучка, Ліса.
-Дуже приємно.
 Тім потиснув маленьку ручку дівчини.
-Скажіть, будь ласка, у тій квартирі хтось живе зараз? -поцікавився він, вказуючи на сусідню квартиру.
-Так, там живе містер Факс.-відповіла Ліса.-Він нещодавно повернувся з магазину.
-Добре, дякую вам.-подякував Тім.-Доброго вам дня.
 Дівчина лагідно посміхнулася і кивнула, повільно зачиняючи двері перед детективом.
-І вам.
 Тепер Тім стукав у сусідні двері, які мало змінилися за роки. Йому відкрив чоловік років сорока з величезним животом.
-Так-так?-спитав жваво той.
-Вітаю, містере Факс.-привітався Тім.-Я детектив Стоун, розслідую давнє самогубство в цій квартирі. Можна зайти?
 Містер Факс усміхнувся й кивнув головою. Вони пішли на кухню. Кухня за кілька років не змінилася, крім нової електричної плити.
 На столі було кілька банок з пивом. Чоловік із пузом сів і почав спустошувати банки.
-Хочете?-запропонував він. Тім похитав головою.
-Коли ви заселилися сюди?
 Містер Факс відпив із першої банки і замислився.
-Через два місяці після того випадку.-сказав він.-Зрозумійте, дуже потрібна була квартира. Навіть меблі не змінював, хоча стільки б поміняти.
 Він поплескав по столу і допив банку, поставив порожню і взяв нову.
-Чому ви хочете інший?
-Після самогубства колишнього мешканцям залишилася пляма крові. 
-Можна подивитися?
Містер Факс кивнув і смачно відригнув прямо перед ним.
-Вибачаюсь...
-Нічого, буває.-коротко відповів той.
 Тім переніс пиво на іншу поверхню і зняв білу скатертину з дерев'яного столу. Під нею опинилася величезна темна пляма крові. Від цього видовища йому стало ніяково, але він продовжив роботу.
 Містер Стоун оглянув усі куточки і, коли хотів уже здатися, знайшов невеликий бугор на дні столу.
-Допоможіть перевернути стіл.-попросив він у господаря. 
 Вони разом перевернули стіл набік і детектив почав виглядати на те місце. Знайшов!
 Він помітив, що воно має квадратний зріз, тому взяв гострий ніж і підколупнув місце зрізу на себе. Тім дістав дощечку і знайшов маленький кнопковий телефон.
-Це ваш телефон?
 Містер Факс здивовано похитав головою. Містер Стоун спробував увімкнути його, але безуспішно. Мабуть, був розряджений.
-Я його заберу, якщо дозволите.-заявив він.
-Не заперечую, містере Стоун.-відповів містер Факс і відпив ще пива. 

 Через час Тім приїхав у готель і зарядив телефон. Коли він увімкнувся, зайшов у диктофон. Там був єдиний запис.
Спочатку на ній був голос Жаннет і Мартіна, після години тепер спілкувалися Мартін та Крейг. Після їхньої розмови був постріл.
 Коли син прослухав цей запис, повірити не міг у це.
-"Він спеціально все записав. Він не наклав на себе руки, я знав!-роздумував він, поки записував все в блокнот.- ле чому Крейг вбив його?."
 Тім кинув блокнот у куток столу, а сам ліг на ліжко. Він сильно втомився, і думки перемішувалися в голові.
-Завтра треба поговорити з Маргарет Морган.-пробурмотів він і заснув. 

 Наступного ранку він їхав до будівлі компанії "Попелюшка". Дорогою проїжджав через спалене разом із Жаннет ательє. Воно виглядало моторошним без вікон та дверей.
 Проїхавши його, таксі зупинилося біля величезної будівлі. Там Тім зайшов до кабінету Маргарет Морган. Дівчина, набагато старша за нього, сиділа за столом і з кимось спілкувалася по телефону. 
 Детектив мовчки зайшов і сів навпроти неї. Та закінчила розмову.
-Добрий день, містере Стоун.-привіталася вона.
-Добрий, міс Морган.-його красномовство зникло з тих пір, як дізнався що його знайомий був убивцею його батька.-Я б хотів поговорити з вами про вашого вітчима.
-Добре, я буду дуже відверта в цьому питнні,-відповіла вона.-Я багато повинна розповісти про нього.
-Почніть спочатку.
 Маргарет кивнула. Потім двері кабінету відчинилися і до них зайшла дівчинка років сімнадцять, дуже схожу на міс Морган.
-Мам, ти не зайнята?-спитала тихо вона, дивлячись на юнака поруч. Тім їй усміхнувся.
-А щось термінове?-задала у відповідь вона питання.
-Ні, мені просто потрібні гроші.-відповіла дівчинка.
-Дарсі, я поговорю з молодим чоловіком і перекину їх на карту.-сказала спокійно Маргарет. 
 Дівчинка кивнула і пішла.
-Ваша дочка так схожа на вас.-зауважив Тім.
-Так, точна копія.
 Дівчина помовчала, зітхнула і почала розповідати:
-Крейг Картер спочатку зустрічався з моєю зведеною старшою сестрою Карен, а потім почав зустрічатися з моєю мамою, Олександрою.
-Добре, продовжуйте.-Тим записував все в блокнот.
-Якось моя мама померла у себе в ліжку, але я була впевнена що він це зробив!
 Детектив згадав запис розмови батька з його другом, де той докладно розповідав, як убивав свою дружину.
-Я вас зрозумів.-сухо відповів він.
-Цієї ж ночі він... він згвалтував мене. 
-Скільки вам тоді було?-запитав холодно Тім.
-Сімнадцять. 
Тім відірвав голову від блокнота і з шоком дивився на Маргарет. 
-То значить...
-Так, Дарсі від нього.-Дівчина опустила очі на стіл. Їй було соромно.
 Тім усе більше розумів, який Крейг кінчений виродок. Адже раніше вони грали разом у комп'ютерні ігри.
-Це все, що ви хотіли розповісти?-спитав він.
Міс Морган похитала головою.
-Одного дня до вітчима мала приїхати одна дівчина.-продовжила вона.-Для договору чи щось такого. Наче хотів купити у тієї дівчини ательє. Напевно, це було важливим для нього, адже він ретельно готувався до цього.
-Ви можете описати дівчину?-прозав Тім.
 Дівчина кивнула і задумалася на кілька хвилин, щоб згадати повний образ це гості.
-Це була висока і струнка дівчина, набагато старша за мене тоді. У неї було гладке чорне волосся і ім'я начебто починалося на літеру "Ж"... точно не пам'ятаю.
-Може, Жаннет?-запропонував Тім.
-Точно! Так її звали.
-І що потім?
-Коли вони спілкувалися, я була у своїй кімнаті, але коли зайшла на кухню, то побачила вітчима на підлозі з петлею на шиї та ту дівчину поряд. Вона його повісила...
-І ви дозволили піти їй?-запитав детектив.
-Якщо чесно, я давно чекала смерті цього покидька.-тихо сказала Маргарет, стиснувши зуби.-Через нього в мене все пішло крахом в житті.
-Я вас розумію.-сказав той.-Що ж, ви сказали все що потрібно. Дякую вам.
 Вона взяла його руку обома своїми і глянула в очі.
-Прошу, зробіть так, щоб мене не посадили як із співучасницю!-просила дівчина.
 Містер Стоун поклав другу руку поверх тих і посміхнувся.
-Не хвилюйтесь, я зроблю все, що в моїх силах.-пообіцяв він. 

 Надійшов тиждень опитувань багатьох людей. Приїхавши в ділянку, Тим зайшов до кабінету містера Остера. Кинув на стіл папку з досьє та папку з розслідуванням.
 Поліцейський узяв у руку папку з розслідуванням, дістав папери і почав читати вголос і тихо:
-Мартін Стоун був убитий своїм другом і суперником з бізнесу Крейгом Картером за допомогою пістолета заради отримання ательє в свою компанію. Як доказ є телефон із записом, де він спілкувався з ним і вистрілив у нього у цей день. Також у розмові вбивця розповів про те, як убив свою дружину Олександру Морган. Окрім того, вбивство Крейга Картера зробила з невідомої причини Жаннет Стоун, дружина Мартіна Стоуна з розповідей падчерки Картера-Маргарет Морган, яка приховувала це близько десяти років.
 Сама Жаннет Стоун, вчинила самогубство шляхом спалювання себе та своє ательє живцем. Це доводить купівля каністри бензину цього ж дня на заправці біля дороги Н-10.
 Містер Остер зітхнув і посміхнувся Тіму.
-Безглуздо, але це розслідування.-сказав він.-Молодець, Стоун. Вірніше, детектив Стоун.
 Містер Остер потиснув Тіму руку. Той усміхнувся йому.
Він нарешті дізнався про все. Тепер знав багато чого, а ніж мав би. Про батька, його дружину і друга, дітей...
 Йому відтепер потрібно звикнути до цього, адже незабаром він розслідуватиме найстрашніші таємниці цього штату.

Кінець