BooksUkraine.com » Сучасна проза » Бляшаний барабан 📚 - Українською

Читати книгу - "Бляшаний барабан"

186
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Бляшаний барабан" автора Гюнтер Грасс. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 231
Перейти на сторінку:
присипляв за допомогою відповідних вимикачів, щоб потім пустодзвонним барабанним дробом повернутися з хащ стандартних освітлювальних приладів до отих світильників у нашій спальні на Лабесвеґ?

Народжувала матуся вдома. Коли почалися перейми, вона ще стояла в крамниці й фасувала цукор у голубі півкілограмові й чвертькілограмові мішечки. Скінчилося тим, що везти її до жіночої лікарні було вже запізно; довелося бігти на сусідню Герташтрасе по бабу-сповитуху, яка вряди-годи ще бралася за свою валізку. У спальні вона помогла нам із матусею звільнитись одне від одного.

Світло цього світу мені вперше явилося в подобі двох шістдесятиватних електричних лампочок. Тим-то я ще й тепер не знаю кращого рекламного гасла для фірми «Осрам», ніж біблійні слова «Хай буде світло, і стало світло». Якщо не брати до уваги неминучого розриву промежини, то моє народження минало досить гладенько. Я легко вийшов головкою вперед, до чого так прагнуть усі породіллі, ембріони й пупорізки.

Скажу відразу: я був одним із тих вразливих і чутливих немовлят, духовний розвиток яких завершується з їхньою появою на світ, і надалі його треба лише підтверджувати. Якою мірою незалежно я, ще коли був ембріоном, прислухався лише до самого себе й, віддзеркалюючись у навколоплідних водах, відчував до себе повагу, такою самою мірою критично потім, уже під отими електричними лампочками, вислуховував перші мимовільні репліки моїх батька й матері. Вушка мої виявилися дуже чуткі. Хоч їх і не можна було назвати інакше, ніж малесенькі й приплюснуті, хоч вони й позлипалися, проте на означення «чарівні» однаково заслуговували; хай там як, а вони не проминали жодної з тих таких важливих потім для мене фраз, бо то були мої перші враження. Ба більше: те, що схоплювали мої вушка, я ту ж мить оцінював своїм крихітним мозочком і, належно обміркувавши все, що почув, ухвалював рішення: це чи те — робити, а решту — певна річ, облишити.

— Хлопчик, — сказав той пан Мацерат, що, на його гадку, був мій батько. — Колись наша крамниця перейде до нього. Тепер ми нарешті знатимемо, задля кого так надриваємось.

Матуся думала менше про крамницю, а більше про те, що треба придбати синові.

— А я так і знала, що буде хлопчик, хоч іноді й казала, що буде дівчинка.

Так я дуже рано познайомився з жіночою логікою, а потім ще почув:

— Коли малому Оскарові сповниться три рочки, треба буде подарувати йому бляшаного барабана.

Порівнюючи й зважуючи батькову й материну обіцянки, я, Оскар, довгенько придивлявся й прислухався до нічного метелика, що ненароком залетів до спальні. Не дуже великий, волохатий, він усе залицявся до обох шістдесятиватних лампочок, кидаючи тіні, багато більші, ніж були його крильця насправді; ті тремтливі тіні накривали цілу кімнату з усім, що в ній було, вони наповнювали її собою й робили ширшою. Мою увагу привертала, однак, не так гра світла й тіні, як оте шурхотіння, що зринало між метеликом і лампочками. Метелик лопотів так, немовби поспішав забути про все, що знав, немовби згодом він уже не матиме часу погомоніти з джерелами світла, немовби ця бесіда між метеликом і лампочками — в будь-якому разі остання його сповідь, і після того, як лампочки посвоєму відпустять йому гріхи, він уже ніколи не матиме нагоди ні чимось захопитися, ні скоїти гріха.

Сьогодні Оскар просто каже: «Метелик барабанив». Я чув, як барабанять кролики, лисиці й вовчки. Жаби можуть набарабанити негоду. Про дятла подейкують, нібито він вибарабанює з дерева личинок. Зрештою, і люди б'ють у литаври, тазики, казанки й барабани. Вони розповідають про револьвери з барабаном, порівнюють стрілянину з барабанним дробом, барабанять у двері, б'ють у барабани на ґвалт, барабанним боєм проводжають в останню путь. Це роблять барабанщики, маленькі барабанщики. Є композитори, які пишуть музику для струнних і ударних інструментів. З вашого дозволу, нагадаю вам іще про вечірню зорю, врочисту й звичайну, а також про всі дотеперішні зусилля Оскара. Але все це — ніщо проти тієї барабанної оргії на двох звичайнісіньких шістдесятиватних лампочках, яку влаштував нічний метелик з нагоди моєї появи на світ. Можливо, у чорній-пречорній Африці — та, либонь, і в Америці — трапляються негри, котрі ще не забули про Африку, можливо, ті люди, від природи наділені ритмом, мають хист — так само, або на зразок того, як це робив мій метелик, або наслідуючи африканських метеликів, що, як ми знаємо, ще більші й розкішніші, ніж східноєвропейські, — барабанити дисципліновано й воднораз розкуто; щодо мене, то я триматимуся своїх, східноєвропейських мірок, триматимусь, отже, того не дуже великого, притрушеного буруватим пилком нічного метелика, якого побачив, з'явившись на світ; і називатиму я його «наставником Оскара».

Було це на початку вересня. Сонце саме стояло під знаком Діви. Здалеку крізь ніч насувалася гроза, яка буває лише наприкінці літа і зрушує з місця скрині й шафи. Меркурій подарував мені критичний розум, Уран зробив мене винахідливим, Венера допомогла повірити в свою невеличку вдачу, а Марс — у шанолюбство. Ось-ось мали зійти Терези, і через це я ставав уразливим і схильним перебільшувати. Нептун досяг десятої оселі, полудня віку, й поставив мене на кітву між чудом і оманою. А Сатурн у третій оселі, стоячи навпроти Юпітера, поставив під сумнів моє походження. Одначе хто послав отого метелика і дозволив йому й отим громам та блискавицям, які бувають лише наприкінці літа і на які здатний хіба що старший учитель, розпалити в мені пристрасть до обіцяного матусею бляшаного барабана, роблячи той інструмент у моїй уяві чимдалі похватнішим і жаданішим?

Про люське око здійнявши крик і вдаючи з себе таке собі рожевеньке немовля, я вирішив категорично відкинути батькову пропозицію, тобто все, що стосувалося бакалійної крамниці, зате в належний час, тобто коли мені сповниться три роки, усе ж таки прихильно поставитися до матусиного бажання.

Розмірковуючи отак про своє майбутнє, я принагідно переконався: матусі й отому батькові Мацерату не судилося сприймати мої заперечення та рішення і, в разі потреби, ставитися до них з повагою. Самотньо, не відчуваючи розуміння з боку батька-матері, лежав собі Оскар під електричними лампочками й дійшов висновку, що так воно й триватиме, аж поки за років шістдесят-сімдесят станеться якесь коротке замикання й остаточно позбавить струму всіх джерел світла; отож йому й узагалі перехотілося жити, перше ніж почалося те його життя під електричними лампочками. І тільки обіцяний бляшаний барабан завадив мені якось рішучіше продемонструвати своє бажання повернутися до колишнього ембріонального стану головкою вниз.

До того ж

1 ... 22 23 24 ... 231
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бляшаний барабан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бляшаний барабан"