Читати книгу - "Зоряні королі"

Скафандри висіли у одній із шаф, розподілених по всіх стратегічно важливих точках корабля. Ґордон і Ліанна повернулися до каюти і квапливо натягнули скафандри — металізовані, з круглими прозорими шоломами. Подача кисню включалася автоматично. У радіофоні пролунав голос Ліанни:

— Здається, патруль збирається рознести нас на друзки!

Ґордон не відходив від ілюмінатора. «Дендра» безперервно маневрувала на великій швидкості, виходячи з-під ударів, і одночасно відстрілювалась. Далеко у просторі спалахували і згасали крихітні світлові точки. Дистанція була настільки величезною, що розриви атомних снарядів походили на уколи булавки.

Небо знову запалахкотіло сліпучим полум’ям — снаряд рвонув зовсім близько. «Дендра» здригнулася у беззвучних потоках енергії. Ґордона і Ліанну кинуло на підлогу. Гул маршових турбін помітно впав. Знову заклацали автоматичні переборки.

— Пробоїна у машинному відділенні! — закричав хтось у радіофон. — Працюють тільки два генератора!

— Триматися! — відповів рішучий голос ДеркУндіса. — Зараз ми знищимо цей імперський крейсер своєю новою зброєю…

Новою зброєю? Ґордон згадав слова Шорр Кана про нову секретну зброю, проти якої немає захисту.

— Ліанно, їм тепер не до нас! — вигукнув він. — Ось наш шанс до втечі! Якщо ми захопимо рятувальну шлюпку, то зможемо дістатися до цього крейсера! Ліанна не вагалася.

— Я готова, Зарт!

— Ходімо, — наказав він. Вони довго бігли порожніми коридорами. «Дендру» сильно гойдало. Минули гарматну галерею. Одягнені у скафандри артилеристи були зайняті битвою і нічого не помітили. А ось і тупик — шлюз, що веде до однієї з прикріплених до корпусу рятувальних шлюпок. Ґордон взявся за рукоятки.

— Ліанно, як відкрити люк? Вона теж посмикала ручки — безрезультатно.

— Зарте, автоматичний замок заблоковано! Це означає, що шлюпка пошкоджена! Ґордон не дав розпачу охопити його.

— Нічого, знайдемо іншу! — впевнено сказав він.

«Дендру» гойдало, тріщали шпангоути і переборки. За бортом один за одним вибухали снаряди. І раптом у радіофоні пролунав гучний, тріумфуючий голос Дерк Ундіса.

— Наша зброя дістала їх! Всім бортом — вогонь! — І майже відразу почувся веселий вигук: — Є!

В ілюмінатор поруч зі шлюзом Ґордон побачив далеко у просторі яскравий спалах, схожий на нову зірку. Так, це була тепер не крихітна точка, а сліпуча зірка, яка одразу згасла.

— Вони знищили чимось імперський крейсер! — вигукнула Ліанна. Серце у Ґордона впало.

— Але ми ще можемо утікти, якщо дістанемося однієї з шлюпок.

Вони повернулись, щоб йти назад. Але у цей момент з бічного коридору вибігли два офіцера.

— Ось вони! — крикнув перший, хапаючись за атомний пістолет.

Ґордон кинувся назустріч. Корабель знову смикнуло, і вони покотилися по підлозі, вириваючи один у одного зброю.

Потім Ґордон почув нові голоси і відчув на собі безліч рук. Його вирвали з рук противника і грубо поставили на ноги. Задихаючись. Ґордон побачив Ліанну, оточену десятком хмарників. Ними командував Дерк Ундіс, обличчя якого за забралом шолома було скаженим.

— Зрадник! — проскреготав він. — Я попереджав Шорр Кана — не можна довіряти імператорському кодлу!

— До стінки обох! — крикнув хтось. — Через них нас ледь не відправили на той світ!

— Ні, — відрізав Дерк Ундіс. — З ними нехай розбирається вождь, коли ми повернемося до Хмари.

— Повернемося? — гірко заперечив інший офіцер. — «Дендра» покалічена, останні два генератори ледве дихають, рятувальні шлюпки пошкоджені. Ми не пройдемо і півдороги. Обличчя Дерк Ундіса не змінилося.

— Тоді нам потрібно сховатися, поки Шорр Кан не надішле рятувальний корабель. Ми викличемо його на шифрувальній хвилі і доповімо про те, що трапилося.

— Сховатися! — скрикнув офіцер. — Тут простір Імперії! Патрульний крейсер напевно повідомив про сутичку. Не мине й доби, як сектор кишітиме кораблями. Дерк Ундіс по-вовчому вишкірився.

— Знаю. Нам доведеться піти звідси. І я знаю, куди. — Він тицьнув у ілюмінатор на близьку мідного кольору зірку, яка жарко сяяла крізь вогняний серпанок туманності Оріона. — У цього сонця є планета, позначена на картах як безлюдна. Там ми сховаємося і викличемо допомогу. Прокляті імперські крейсери недовго будуть шукати нас, якщо ми залишимо розбитий корабель.

— Але на картах вказано, що система знаходиться у центрі пилового циклону! На двох турбінах туди не пробитися, — зауважив хмарник.

— Вихор понесе нас, — відповів Дерк Ундіс. — А для рятувального корабля він не перешкода. Йдемо туди на максимальній швидкості, яку зможуть дати генератори, енергію залишимо тільки для зв’язку з Талларною. Ми зможемо викликати її, лише коли будемо у безпеці на цій планеті, — Він додав, вказуючи на Ґордона і Ліанну: — Цих двох зв’язати і приставити до них людину, яка весь час буде тримати їх під прицілом. Виконуйте, Лінн Кайл!

Ґордона і Ліанну витягли до однієї з кают, стінки якої були сильно побиті під час битви. Там їх кинули у пружинні крісла. Прив’язали руки і ноги міцними пластиковими ременями. Потім офіцер пішов, залишивши з ними високого озброєного вартового.

Ґордону вдалося повернути своє крісло так, щоб бачити Ліанну.

— Я хотів як краще, — тихо сказав він. — Але все тільки зіпсував.

Вона відповіла відважною посмішкою крізь прозоре забрало шолому.

— Це було необхідно, Зарт. Принаймні, ми зіпсували плани Шорр Кана.

Однак Ґордон розумів — все скінчено. Його спроба видати «Дендру» імперському патрулю завершилася повним провалом. Чим би не була нова зброя хмарників, вона виявилася занадто потужною для патрульного крейсера. Він досяг одного: продемонстрував хмарникам, що він ворог. Попередити Троон про зраду тепер не вдасться. Їх з Ліанною знову доставлять до Хмари, у лапи диктатора…

«Цього не буде! — поклявся собі Ґордон. — Скоріше я заставлю хмарників вбити нас!»

Кілька годин генератори натужно ревіли, витрачаючи останні запаси енергії. Потім замовкли, почався вільний політ. Незабаром «Дендра» увійшла до серпанку величезної туманності.

Час від часу з надр зорельота долинали зловісні скрипи. Коли на зміну охоронцю прийшов інший солдат, Ґордон дізнався з їхньої розмови, що з усіх офіцерів і рядових у живих залишилося лише вісімнадцять.

За кілька годин виникла бовтанка: пошкоджений корабель потрапив у полон сильних пилових течій. Ґордон зрозумів, що вони входять у той самий циклон, про який говорив Лінн Кайл. Хитавиця посилювалася, здавалося, «Дендра» розвалюється на частини. Потім пролунав гучний тріск, а слідом — гучний, шиплячий звук.

— З відсіків виходить повітря, — прошепотіла Ліанна. — Без скафандрів ми б уже загинули…

Смерть і так була поруч: безпорадний корабель жбурляли могутні пилові вихори, які несли його до планети.

Повільно минали години. Тепер «Дендра» використовувала залишки енергії, щоб не піддатися тяжінню мідного сонця, до якого наближалася.

Ґордон і Ліанна ловили у ілюмінаторі лише випадкові проблиски світла. Потім побачили планету, яка оберталася навколо цього мідного сонця, — жовтий димний шар. Загриміла остання команда Дерк Ундіса:

— По амортизаторах! Жорстка посадка!