BooksUkraine.com » Сучасна проза » Подвійне життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Подвійне життя"

82
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Подвійне життя" автора Сандра Міст. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 56
Перейти на сторінку:

***

Перш ніж проводжати Сандру до нового справжнього життя (чомусь одразу пригадується реклама цигарок «Winston». До речі, це мої перші цигарки, з них я починала курити у свідомому віці — більш-менш — закінчувала я «Marlboro». Так от, на цьому сітілайті двоє — він та вона, мокрі, на березі моря. Слоган такий: живи справжнім. Коли я дивлюся на цю рекламу, завжди на думку спадає те, що він, мабуть, працює у якій-небудь чи якій-будь Великій Корпорації, а вона, можливо, вихователька у дитячому садку, чи як там у них цей заклад зветься, а іноді трапляються такі вечори чи дні, коли можна поїхати до моря. І отже, виходить, що жити справжнім — то є жити двома годинами на день), хочеться наголосити на тому, що вона почала змінюватися. Якщо ви гадаєте, що вона залишиться такою ж простою дівчиною, якій не все одно, що подумає чи взагалі що думає сусідка навпроти, ви ганебно помиляєтеся.

Їй не просто все одно — вона зітерла сусідку з картини свого світу. Там узагалі мало хто лишився.

Більш за все їй подобається життя у її новому будинку за містом. Вона живе там удвох зі своєю коханою людиною. Вони щасливі, тільки Сандра надто рідко виходить «до людей», і це непокоїть її половину. Як би там не було, а чому б і не виїздити до людей на бордовому АиШ, тебе ж усі люблять. Тебе читають багато людей, навіть у нашій країні. Сандро!

Хочеться поміркувати: чи не захищав Бог Сандру хоча б від самотності, коли вона ще була дівчиною із свого первісного життя? Добре, що вона встигла полюбити, перш ніж досягла свого літературного успіху.

Це, мабуть, все, що хотілося сказати наприкінці.

На все добре, пані та панове.




Ти гратимеш знову i знову…

Я вышла на улицу, зажав в правой руке конверт. Куда идти — над этим я задумывалась вряд ли. Это не имело никакого значения, по крайней мере в тот момент. Возможно, это был замечательный день — на самом деле, но для меня это было не так. Или — для меня уже давно так не было.

Мне очень не хочется утрировать.

Просто я уже давно не чувствую радости. Ни от чего.

Возможно, вам захочется немного спошлить и спросить меня — даже ЭТО не приносит тебе радости? О'к, друзья.

Даже это. Потому что этого тоже уже давно не было. Потому что я не могу хотеть без любви. Честное слово.

Но в высшей степени симпатичные мне люди — есть, таковые имеются.

Мне, правда, сложно придумать, что бы мы делали — я и объект моего сверхжелания — останься мы одни в комнате.

Наверное, я бы просто на него — этот объект — смотрела. Смотрела и смотрела — не отрываясь. Потом бы подошла и взяла в свои руки его — объекта — руку (разумеется, при условии что мне это позволяют, что все происходит по доброй воле обоих сторон, а не под дулом пистолета, который я держу в вытянутой дрожащей руке). Взяла бы его руку в свои и стала рассматривать пальцы, внимательно изучать ладонь, ногти, фаланги, линии — жизни, любви, здоровья...

Собственно говоря, это письмо — Вам. Я написала его вчера вечером. Да нет, о чем это я. На самом деле я написала его позавчера на работе. Да — я написала его на работе. И не в перерыве (у нас не бывает перерывов, даже на обед), а в самом разгаре рабочего процесса. Представляете, выпускающий суетится, верстальщик коптит над очередным документом, шеф орет, орет, орет, как всегда, независимо от настроения, выпускающий, как я уже заметила, суетится, бегает, заглядывает, что передо мной на столе, какой очередной документ, что я делаю, быстро ли я работаю, все ли я делаю... А я, пряча блокнот под документами, писала Вам это письмо. Быстро, четко формулировала свою мысль, пока мой выпускающий думал, чего это я вечно так вожусь...

Допекло меня, что ли. Недавно я напугала свою подругу. Одна не испугалась, а вот вторая — пройнялася. Мысль моя — резкая и больная, болезненная — проникла в нее.

Была очередная неделя, когда я раза три возвращалась домой на такси — в такое (ночное) время ничего больше не ходит. Утром — с тяжелой головой — встаю на тяжелые, будто вообще не существующие, ноги. Завтракаю, надеваю мятую одежду, говорю «пока» своей соседке-сожительнице и иду на работу. На работе я не всегда успеваю записывать свои драгоценные мысли.

И вот наступили выходные, я спала до 12 или до часу дня, я уже не помню. Это называется — выспаться за прошедшую неделю и на будущую. Хотя на самом деле это — так много спать — полное свинство. Это все равно, что жрать с помойки, с грядок, с деревьев, немытое, несъедобное, а жрать и жрать все равно.

1 ... 22 23 24 ... 56
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подвійне життя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подвійне життя"