Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Протягом наступних десятиліть промисловість зазнала дерегуляції, високі граничні ставки оподаткування для багатіїв і корпорацій були знижені до історичного мінімуму, а підприємства все частіше уникали профспілок. Це явище здебільшого було спричинене не зміною політичних уподобань електорату, а постійним лобіюванням із боку представників бізнесових кіл. З тим, як сила профспілок сходила нанівець, а кількість лобістів у Вашинґтоні зростала, мов гриби після дощу, безперервна політична війна в столичних коридорах влади ставала дедалі більш асиметричною.

Така несприятлива для середнього класу політична ситуація склалася не лише в Сполучених Штатах; є дані, що свідчать про вплив прогресувальних інформаційних технологій на велику кількість розвинених країн і країн, що розвиваються. Нерівність зростає майже в усіх індустріальних країнах, тимчасом як частка національного доходу, що припадає на робітників, скрізь загалом зменшується. Поляризація ринку труда відбувається в більшості європейських країн. До речі, в Канаді, де організований робітничий рух і досі залишається впливовим національним чинником, нерівність також зростає, середній дохід родини знизився в реальних цифрах починаючи з 1980-х років, а кількість членів профспілок у приватному секторі невпинно падала залежно від того, як кількість робочих місць у виробничій сфері зменшувалася [58].

Почасти ця проблема полягає в категоризації: якщо країна неспроможна запровадити політичні заходи, що пом’якшать негативний вплив структурних змін, спричинених прогресом технологій, то як нам визначити цю проблему — як технологічну чи як політичну? Але не зважаючи на категорії, яких ця проблема стосувалася, немає жодних сумнівів, що Сполучені Штати вирізняються поміж решти країн у контексті тих політичних рішень, які тут були прийняті: наша країна не просто не вжила політичних заходів, здатних стримати ті сили, що зумовлюють дедалі більший рівень соціальної нерівності в суспільстві; Америка часто приймала саме такі рішення, які, фактично, тим силам потурали.

В очікуванні майбутнього

Дискусії про основні причини стрімкого зростання нерівності та вимірюваної вже десятиліттями стагнації реальних заробітків, що точаться нині в Сполучених Штатах, триватимуть, безперечно, і далі. А через те, що вони зачіпають теми, які сильно поляризують суспільство — профспілок, податків на багатство, вільної торгівлі та функції, які має виконати уряд у суспільному устрої, — ці дискусії неодмінно матимуть ідеологічне забарвлення. На мою думку, дані, які я навів, свідчать, що інформаційні технології відіграли вагому — хоча й не обов’язково домінантну — роль у процесах, що тривали протягом останніх кількох десятиліть. Усе, що зосталося поза моєю увагою, я з задоволенням залишаю історикам — нехай вони занурюються в інформацію і, можливо, колись їм вдасться чіткіше означити ті конкретні сили, через дію яких ми опинилися в нинішньому становищі. Та найважливіше запитання (як і тема моєї книги) ось таке: Що буде найважливішим у майбутньому? Значна частина чинників, які справили величезний вплив на економічні та політичні умови останнього півстоліття, значною мірою вже відіграли свою роль і сходять нанівець. Профспілки поза межами державного сектору зазнали руйнівного фіаско. Жінки з кар’єрними амбіціями долучилися до лав робочої сили або пішли навчатися до ВНЗ чи профтехучилищ. Є свідчення, що процес виведення виробничих потужностей за кордон істотно уповільнився, а в деяких випадках виробництво навіть повертається до Сполучених Штатів.

Серед чинників, яким судилося змінити майбутнє, інформаційні технології вирізняються в сенсі свого експонентного прогресу. Навіть у тих країнах, де політичні умови значно сприятливіші для добробуту середньостатистичного робітника, переміни, спричинені технологіями, стають дедалі помітніші. Що більше розширюються рубежі технологій, то швидше багато видів робіт, які нині вважаються нерутинними і, відповідно, захищеними від автоматизації, зрештою будуть витіснені до категорії рутинних і передбачуваних. Спустошена середина і без того поляризованого ринку праці, скоріше за все, буде розширюватися, бо ро́боти та технології самообслуговування пожиратимуть низькооплачувані робочі місця, а дедалі кмітливіші алгоритми управління загрожуватимуть тим робочим місцям, які потребують вищої професійної кваліфікації. І дійсно, в своєму дослідженні від 2013 року економісти Карл Бенедикт Фрей і Майкл Осборн із Оксфордського університету дійшли висновку, що приблизно протягом найближчих двох десятиліть майже половина всіх робочих місць у Сполучених Штатах може стати вразливою до автоматизації [59].

Хоча прогресивні інформаційні технології в майбутньому майже напевне справлятимуть непропорційно великий вплив на економіку та ринок праці, вони і далі будуть переплітатися з іншими потужними чинниками впливу. Що швидше робочі місця, де необхідна вища професійна кваліфікація, ставатимуть дедалі вразливішими до електронного офшорингу, то менш чіткою ставатиме межа між технологією та глобалізацією. Якщо (і це виглядає імовірним) розвиток технологій і далі спричинюватиме щораз більшу соціальну нерівність у Сполучених Штатах та інших індустріальних країнах, то політичний вплив, що його має фінансова еліта, тільки посилюватиметься. Це може ще більше ускладнити впровадження політичних заходів, спрямованих на протидію структурним зсувам, що відбуваються в економіці, і покликаних покращити перспективи для тих, хто перебуває посередині й унизу шкали розподілу доходів.

У книзі «Вогні в тунелі», опублікованій 2009 року, я написав, що «тимчасом як спеціалісти з технологій активно мислять про кмітливі машини й пишуть про них книжки, для більшості економістів є майже неприпустимою сама ідея про те, що колись технології дійсно замінять собою велику частину людської робочої сили і призведуть до перманентного структурного безробіття». Деякі економісти, віддамо їм належне, відтоді почали з більшою серйозністю ставитися до потенційних наслідків широкої автоматизації. 2011 року Ерік Брінйольфсон і Ендрю Макефі з Массачусетського технологічного інституту своєю електронною книгою Race Against the Machine («Перегони з машинами») посприяли тому, щоб ця проблема стала однією із основних в економічному дискурсі. Про потенційний вплив машинного інтелекту писали й такі відомі економісти, як Пол Крюґман і Джеффрі Сакс [60]. Однак ідея, що колись технології зможуть радикальним чином трансформувати ринок робочих місць і, як наслідок, призвести до потреби змінити як нашу економічну систему, так і соціальні домовленості, залишається або цілком непоміченою у широкому суспільному дискурсі, або й досі перебуває на його манівцях.

І дійсно серед економістів- і фінансистів-практиків часто проявляється майже рефлекторна тенденція ігнорувати кожного, хто стверджує, що цього разу ситуація може обернутися інакше. Це, мабуть, правильна інстинктивна реакція, коли йдеться про обговорення тих аспектів економіки, рушієм