Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Решта тварин навколо корабля теж попадали й завмерли.

Капітан Кілпеппер тривожно озирнувся.

Прибіг захеканий член екіпажу, мокрий після купання під водоспадом.

— Сер, — насилу вимовив він, переривчасто дихаючи, — тварини біля водоспаду…

— Я знаю, — озвався капітан. — Покличте всіх, нехай повертаються сюди.

— Це ще не все, сер, — пробурмотів чоловік. — Водоспад… Ви знаєте, водоспад…

— Та кажіть уже нарешті...

— Він зупинився, сер. Вода не тече.

— Кличте всіх сюди, негайно!

Чоловік стрімголов кинувся назад до водоспаду. Кілпеппер роззирнувся навколо, невідь що шукаючи. Бурий ліс стояв тихо. Занадто тихо.

Капітан уже практично мав відповідь...

Він відчув, що перестав повівати ніжний, рівний вітерець, що дув тут звідтоді, як вони приземлилися.

— Що тут в біса відбувається? — стривожено вигукнув Сіммонс.

Вони рушили до корабля.

— Здається, сонце світить не так яскраво? — прошепотів Моррісон.

Ніхто не був цілком упевнений, але здавалося, полуденне сонячне світло начебто потьмяніло.

Від водоспаду, вилискуючи мокрими тілами, мчали члени екіпажу. За наказом Кілпеппера всі зайшли у корабель. Науковці залишилися зовні. Навколо запанувала тиша.

— Чи могли б ми цьому запобігти? — Арамік сумно дивився на мертвих тварин.

Члени екіпажу, які ходили досліджувати колону, теж щодуху бігли схилом пагорба, зашпортуючись у високій траві, ніби сам диявол гнався за ними.

— Що там ще сталося? — вигукнув Кілпеппер.

— Ця проклята колона, сер! — кричав Морена. — Вона крутиться! Колона заввишки цілу милю, вся ця маса міцного металу — обертається!

— Що робитимемо? — запитав Сіммонс.

— Усі на корабель, — пробурчав Кілпеппер. Він відчував, що відповідь майже сформульована у його свідомості. Потрібен був лише один доказ. Лише один, останній…

Тварини звелися на ноги! Червоно-сріблясті птахи знову почали кружляти високо в повітрі. Бегемо-то-жирафа встала, форкнула й побігла. Решта тварин подалася за нею. З лісу на луки висипала юрба дивних звірів.

Вони з неймовірною швидкістю помчали на захід, подалі від корабля.

— Усі на корабель! — закричав раптом Кілпеппер. Усе сходилося. Тепер він уже знав відповідь, і залишалося сподіватись, що встигне вчасно вивести корабель у глибокий космос.

— Швидше, дідько забирай! Запускайте двигуни! — гукав він до екіпажу.

— Але ж ми не встигли позбирати обладнання, розставлене навколо корабля, — вигукнув Сіммонс.

— Облиште це. Дай Боже врятувати голови! — гаркнув Кілпеппер, заштовхуючи вченого всередину.

Раптом із заходу насунулися довгі тіні.

— Капітане, ми ж не завершили дослідження!

— Нам пощастить, якщо залишимося живі, — відрубав Кілпеппер, коли вони ввійшли у відсік, — ви ще не зрозуміли? Закрити люк! Приготуйтеся!

— Ви маєте на увазі колону, що обертається? — допитувався Сіммонс, натикаючись на Моррісона в коридорі. — Справді, гадаю, що є суперраса…

— Ця колона, що обертається, — ключик у боці планети, який заводить її, — сказав Кілпеппер і пройшов до командного пункту.

— Цей вітер штучний. І весь світ такий. Тварини, річки, вітер — усе заводиться.

Капітан увів параметри швидкісної траєкторії в систему управління кораблем.

— Застібніть паски, — наказав він. — Подумайте: місце, де з дерев звисають усілякі чудові їстівні плоди, де немає ні бактерій, ні будь-чого, здатного вас травмувати, ані жодного гострого камінчика, щоб ви не забили пальчика на нозі. Місце, наповнене дивовижними, кумедними, лагідними тваринками, де все розраховане на те, щоб вас потішити…

— Ігровий майданчик!

Учені захоплено дивилися на капітана.

— Колона — це ключик. Заведення майже скінчилося, коли прибули ми з нашим несанкціонованим візитом. Зараз хтось знову заводить планету.

За бортом корабля зеленими луками на тисячі футів простягалися довгі тіні.

— Тримайтеся, — наказав Кілпеппер, вмикаючи зліт, — на відміну від іграшкових тваринок, я щось не надто хочу зустрічатися з дітьми, які тут граються. А вже з їхніми батьками — й поготів.

Запах думки

Справжні проблеми почалися в Лероя Кліві, коли він вів Поштовий корабель-243 крізь неколонізоване зоряне скупчення Сіргон. Досі його турбували лише звичайні негаразди міжзоряного поштаря — старий корабель, зношені труби, застаріла астронавігація. Але зараз, вивіряючи курс, він раптом відчув: щось занадто гаряче.

Кліві скрушно зітхнув, увімкнув систему охолодження й викликав поштову базу. Корабель перебував на граничній межі радіозв'язку, і голос поштмейстера насилу пробивався крізь перешкоди.

— Знову проблеми, Кліві? — поцікавилися грізним тоном людини, яка складає графіки й свято в них вірить.

— Ну, що вам сказати, — почав Кліві, — окрім труб, астронавігації та дротів, усе просто чудово, хіба ще виникли проблеми з ізоляцією і системою охолодження.

— Так, справді, все це вже дістало, — поштмейстер несподівано виказав співчуття, — уявляю, як ти почуваєшся.

Кліві перемкнув охолодження на крайній режим і витер чоло. Піт заливав йому очі. Поштмейстер лише гадає, що може уявити, як воно все насправді.

— Я вже скільки часу намагаюся вибити в уряду нові кораблі, подав безліч заяв — менеджер невесело засміявся, — вони гадають, що пошту можна доправляти будь-якою старою таратайкою.

На даний момент Кліві якось мало цікавили проблеми поштмейстера. Корабель перегрівався, хоча охолоджувальна система працювала в екстремальному режимі.

— Зачекайте хвилинку, — він пройшов у хвостову частину корабля: здалося, що саме звідти струмує тепло. Три ємності були наповнені замість пального шлаком, побілілим від розжарення. З четвертою от-от мало статися те саме.

Кліві на мить отетерів, потім кинувся до радіо.

— Немає пального, — сказав він, — мабуть, почалася каталітична реакція. Я ж казав, що потрібні нові ємності. Сяду на першій-ліпшій планеті з киснем.

Він розгорнув «Посібник з надзвичайних ситуацій» і знайшов зоряне скупчення Сіргон. Колоній тут не було, але на карті значилися кілька планет з кисневою атмосферою. Що було на них, окрім кисню, ніхто не знав. Ну що ж, Кліві дізнається, якщо, звичайно, його корабель ще зможе туди дістатися.

— Спробую на 3-М-22! — гукнув він, намагаючись перекричати перешкоди, що дедалі посилювалися.

— Гляди ж там пошту, — прокричав у відповідь поштмейстер. — Я висилаю корабель по тебе.

Кліві виклав йому все, що волів би зробити з усіма двадцятьма фунтами тієї клятої пошти. Але поштмейстер був уже за межами досяжності.

Кліві здійснив вдалу посадку на 3-М-22, надзвичайно вдалу, якщо брати до уваги прилади, до яких неможливо було доторкнутися, викривлені від спеки труби й наплічник з поштою, що заважав рухатися. Поштовий корабель-243 опускався плавно мов