Читати книгу - "Під омелою, Анна Харламова"

   Емма розплющила очі… ранок, ще загубився між місяцем та зорями, але от-от дасть про себе знати. Вона відчувала, як сильні руки Святослава обіймають її голе тіло,… а він… його плоть і досі була в ній. Вони заснули ось так… після палкого поєднання, яке тривало майже годину. Пестощі… зітхання… непристойні слова – стали чимось бажаним… Вона не думала, що буде благати нею ось так володіти… до криків… до хрипоти… Це було дивовижно, - як завжди.
   Дівчина посунулась ще ближче,… щоб не порушити те, що було таким неймовірно бажаним. Він у ній – хай так і буде… до наступного поєднання. Емма заплющила очі і з усмішкою на вустах заснула, поруч з чоловіком мрій.