Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Емілія
Я взагалі не зрозуміла, що зараз відбулося… Ден захистив мене від Алекса, і, чорт забирай, це так приємно. А поцілунок... Я просто розтанула від тих солодких дотиків та не помітила, як ми вже опинилися в номері готелю. З моєї пам'яті стерлися моменти, як ми їхали, натомість поцілунок у серці назавжди.
Ми не зайшли в номер, а просто вихором залетіли в нього і водночас на ходу зривали з себе одяг. Денис дарував мені палкі поцілунки, від яких по моєму тілу побігли мурашки. Я була ніби в іншому світі, де панує ніжність і ласка.
Тоді Денис почав цілувати мою шию, так палко й пристрасно, до нестями. Він стояв переді мною в одних боксерах, а я в одній білизні. За мить і цього не було. Ми почали несамовито цілуватися, а руки Дена опускалися все нижче і нижче.
Еміліє, ну визнай вже, цей чоловік заполонив якесь місце у твоєму серці, ще тоді, з першої зустрічі на дорозі. Мене завжди тягнуло до хлопців типу "bad boy".Але зараз це не головне.
Головне, що він зі мною, поряд, і байдуже, що було раніше і що буде далі. Треба насолоджуватися зараз. Я відчуваю, як Ден різко кладе мене на ліжко, а сам накриває своїм міцним тілом. Його запах так п'янить, так манить до себе. Він поцілунками простеляє доріжку до мого живота, викликаючи змішанні бажання. Здавалося, я підлітаю до небес і спускаюся назад. Це мить насолоди, повної віддачі один одному. Нехай ця мить триває якнайдовше. Саме зараз я відчуваю себе щасливою. У його обіймах.
Ми заснули тільки під ранок. Я обережно поклала голову на груди Денису і... боялася. Боялася, що відштовхне. Що я стану непотрібною йому після нашої ночі. Але натомість Ден міцно стиснув мене у своїх обіймах.
Денис
Я не впевнений що відбулось, не знаю що керувало мною у той момент. Емілія не дуже й то приваблює мене, як дівчина. Гаразд, буду говорити прямо, вона взагалі не мій тип.
Балакуча, навіжена та вперта вискочка. Не дивно, що у неї немає хлопця. Кому ж така взагалі сподобається?!
Самому цікаво чому ж я її поцілував...
Через те, що вона ніяк не замовкала?
Чи через те, що вона була налякана?
Чи можливо через те, що вона розізлила мене тим, що не послухалась, коли я сказав піти в номер?
Не знаю, відповіді немає.
Дивно... Я людина, яка на всі запитання та ситуації має відповідь та вихід, а зараз я просто нічого не розумію.
Я був впевнений, що ця ніч пройде в самотності, адже після домовленості з Емілією не хотів відразу приводити когось, хоча Ліза, я думаю, була б не проти...
Та, ніхто ж не казав, що я не можу робити це з Емілі...
Який поворот подій... Хто б міг подумати.
Проте тут нічого особливого, ми дві дорослі та свідомі людини, двадцять перше століття як-не-як. Та і я впевнений в тому, що ця ніч перша та остання. Через рік ми розійдемось як в морі кораблі та, можливо, ніколи більше не побачимось.
На годиннику 08:34, і чого я так рано прокинувся... Якщо враховувати те, що ми заснули близько 5 ранку, то я взагалі майже не спав.
На грудях досі спокійно спить Емі...
Цікаво, я тепер можу її так називати? Вона ж казала, що тільки близькі...
Так, стоп. Зупинись, Денисе. Ніякі ви не близькі, вона твій... Партнер? Так, саме партнер. Контракт є? Є.
Отже, все. Ми партнери...
Проте мені так подобається її тихе сопіння збоку. Якось не так, як була з іншими. Якось так, ніжно чи що...
Доки вона солодко спить, маю нагоду роздивитись її ближче.
У неї таке маленьке обличчя, здається що не більше моєї долоні. Все так гармонійно поєднуються...
Під правою бровою ховається маленька родимка, яка робить Емі унікальною. У неї довгі та густі вії, за які багато дівчат душу б продали. Маленький носик та пухкі, милі губи... Не дивно, що я захотів її поцілувати… Чи жалкую про це? Аніскільки!
Вона виглядає такою милою зараз, що викликає посмішку...
Чорт...
Я досі не можу оговтатися. Чорт візьми, як таке трапилося. За мить помічаю як очі Емілії дивляться на мене. Вони такі глибокі, ніжні й такі як були тоді, під час нашого першого знайомства.
– Ден... Цей... Вчора, – Емілія хоче щось сказати, але в голові, напевно, все перемішалось.
– Так... Розумієш, не знаю, що на мене найшло... Якось так вийшло, – промовляю.
– Денисе, – вигукує дівчина так, що я аж підскочив з несподіванки. – Ми з тобою дорослі люди, а поводимо себе ніби якісь перелякані підлітки.
– Так, ти права, – хух, здається не все так погано. – А що будемо робити з... ну цією ніччю?
– Ем... Ну а що тут зробиш? Цей, забудьмо та і все. Будемо вважати, що це був випадковий секс, як ось це буває в клубі.
– Згоден. Слухай, Еміліє, хочу запитати, – промовляю, адже яким би козлом я не був, та поводити себе з нею, як з іншими дівчатами я не можу чомусь.
– Ну питай, тільки швидше, бо хочу в душ сходити. Ти ж не проти?
– Ні-ні, не проти, йди. Емі, а я не зробив тобі вчора, ну точніше сьогодні вночі боляче?
– Ні, не хвилюйся. Як би дивно це не звучало, але ця ніч була надто прекрасною, хоча я і провела її в компанії такого придурка як ти, – вона посміхається мені та йде у душ, а я просто розпливаюся у посмішці.
Тааак! Стоп! Ден, тебе знову не туди понесло.
Коли дівчина вийшла з душу, я просто не міг відпустити її голодною і поки Емілія була у ванній кімнаті, я замовив сніданок у номер. Ми їли так, ніби нас тиждень не годували. Ну звісно, вчора у ресторані нормально поїсти не вдалося, а вночі вже точно не до того було. Опісля того, Емі просто пішла у свій номер і ми зробили вигляд, що нічого не сталося.
Це так дивно, проте я дуже радий, що вона теж мислить як я.
Секс це просто секс...
Нічого більшого... Я звісно знав, що вона дівчина не дурна, але все-таки було якесь переживання, що вона не зрозуміє і буде скандалити...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер», після закриття браузера.