Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

За столом я по всякому намагалася уникати розмов про батька, хоч він вже пробував телефонувати, але я спритно скидала виклики, хай не думає що я вибачу все ось так просто. Ніколи не могла припустити що опиняюся у такій заплутаній справі, сестрі однаково нічим не можу допомогти, ситуація не проста, настрій у Карини кепський, напевно знову доведеться декілька днів пропустити навчання, і взагалі поки не хочу зустрічатися з Павлаком, коли його бачу зі мною точно відбувається щось не те, в порівнянні з моїм Ігорем при зустрічі з Ректором починаю поводити себе як ідіотка, пульс прискорюється, у мене на нього якась хімічна реакція, дуже специфічна, мені категорично не можна його бачити.

Поки батька нема Каріна заселяється у його кімнаті, я також спокійно вже готуюся до сну, від батька знову прилітає смс 
" Таміла, тато дуже любить тебе, я завтра приїду до дому, ми з Альбіною розійшлися", в кінці багато смайликів зі сльозами.

Ще мені цього бракувало, декілька днів тому я мріяла аби батько повернувся і нарешті попросив вибачення і таки покинув Альбіну, а тепер він хоче приїхати, але трохи не вчасно, хоч новина про Альбіну мене потішила.

У моїй голові Бог - зна що діється, в ліжку ніяк не можу заспокоїтися тому часто кручуся з боку на бік, хочу поміркувати про батька, сестру, може вирішити якісь проблеми, але перед очима й у думках засіла тільки одна людина мій Ректор, невже я подобаюся йому? Цікаво якщо я не з'явлюся на парах він вирішить що мені не потрібен і поїде кудись на довго, ну і нехай це все одно просте захоплення, і взагалі, зупиняюся, щоб порахувати у голові різницю у віці, нічого собі який він старий, 22 роки Святі небеса, мене аж ніби кип'ятком ошпарило, якось над цим я не задумувались, мені негайно треба вибити з голови ці дурниці, точно не піду у Понеділок до Університету, краще проведу час з Каріною і вирішимо що далі робити з її проблемою.
Майже з недільного ранку мене розбудив телефонний дзвінок я швидко беру слухавку не звернувши уваги на номер, протираю очі та хрипло відповідаю зі впевненістю що це батько, але голос по інший бік сигналу шокує і приводить до тями.

- Привіт соня, прокидайся ми сьогодні будемо відпочивати, у мене день народження тому відмови не приймаються - Це був голос мого Ігоря.

Спочатку навіть не знаю що відповідати у мене нокаут з першого слова, сьогодні реально не можу нікуди піти ще й батько повертається з відпочинку, Ігор не попереджав про своє день народження тому це неочікувано, і напевно сухою з води вийти не получиться.
Ігор наполягає провести сьогодні вечір у нього дома разом з друзями, але я справді не можу, тому знаходжу невеликий компроміс і ми домовляємося разом тільки пообідати, я не змогла йому повністю відмовити, все-таки День народження, а ще потрібно купити подарунок, попри те що Ігор просив без подарунків, я так хвилююся, бо це ж не шкільний" День Захисника" де хлопцям дівчата зазвичай дарували кружку, дешевий парфум, або ще якісь дрібниці.
Мені було трохи простіше мій сусід по парті був страшенний ботан, тому я щоразу дарувала йому цікаві книжки, пам'ятаю ніби Енциклопедію про Космос, Едік оцінив найбільше.

Іду до ванної, вмиваю лице та роблю на голові ґулю йду на кухню, Віолетта як завжди вже щось готує сідаю до столу.

- Чай будеш? - Запитує подруга, здається сьогодні у неї більш бадьорий голос.

- Так.
Віолетта робить дві кружки чаю ми починаємо снідати, Карина ще досі спить, воно й не дивно стільки плакати.

- Слухай, а ти не знаєш от що хлопцю можна подарувати на день народження? - Сьорбаю потрохи чай.

- Умм - Віолетта задумалась - Взагалі зараз такі хлопці, що й не знаю що їм дарувати. Наприклад у мого колишнього хлопця була дурна звичка, у нього скрізь по кишенях валялися гроші, мене так це бісило і якраз перед роставанням я купила йому гаманець. Але взагалі кожен хлопець, хоче, щоб дівчина подарувала йому себе - Жартома проказала.

Ну на таке я ще точно не готова, а от ідея з гаманцем мені здалася нормальною. Пропоную Віолетті піти зі мною допомогти вибрати гаманець.

По дорозі до магазину до мене подзвонив батько цього разу беру слухавку.

- Привіт, Таміла, я вже в таксі їду до дому, нам треба серйозно поговорити - Чую стурбований голос тата, аж у самої серце не на місці.

- Та що сталося?

- Поговоримо дома, у тебе все добре?

- Ще не знаю, Каріна до дому повернулася.

Батько глибоко переводить подих.

- Добре, за годину буду.

Разом з Віолеттою вибираю коричневий шкіряний гаманець, ми повертаємося на квартиру по дорозі пояснюю Віолетті що її доведеться переселитися у мою кімнату, вона також велика, дівчина не довго обдумує мою пропозицію і з радістю погоджується, тим паче за таку дешеву ціну квартиру вона не знайде.

Біля нашого під'їзду бачу таксі що зупинилося, звідти виходить батько ще з далеку бачу що з ним не все в порядку, він виглядає змарнілим та замученим ніби повернувся із катівні, а не з відпочину.
Підходжу ближче, батько зустрічає мене зі слізьми на очах та обіймає.

- Моя рідна я такий дурень - плачучи батько головою нахилився до мого плеча.

- Тату що відбувається?

Біля мене стоїть збентежено Віолетта вона не менше за мене налякана.

- Підемо краще до квартири. До речі познайомся це Віолетта вона у нас знімає кімнати, ти не проти?

- Звичайно ні.

Проходимо до Вітальні нас зустрічає Карина та обіймає батька.
Віолетта пропонує сама щось приготувати та йде на кухню.
Ми лишаємося у трьох, батько сідає з Кариною на диван, а я так нервую що сідати не хочеться, на половину з батьком пояснюю все Каріні вона в шоці.

- Таміла ти мала рацію, Альбіна пограбувала мене, вона вкрала всі гроші з картки, я тепер банкрут, і що далі робити не знаю, заявляти в поліцію нема сенсу - Батька аж трясло, він упірнув чолом у свої долоні Каріна обійняла його за плечі.

- Чому немає сенсу? - Перепитує Карина.

- Тому, що такої особи не існує Альбіна це не справжнє її ім'я, вона професійна Аферистка. Тепер нам треба подумати що можна продати, щоб виплатити зарплату працівникам. А де твій Харитон? - Раптом запитав у сестри батько.