Читати книгу - "Висотка"

Вайлдер зачинив за ними двері. Вигнання колишніх сусідів і друзів принесло йому неприховане задоволення. Камерою він тикав у бік класу початкової школи. Там, за перекинутою дошкою, зіщулилися дві молоді жінки — дружина Ройяла та Джейн Шерідан. Як учениці, що їх заскочили за пустощами, вони дивились на Вайлдера, який поманив їх до себе театральним жестом.

Узявши вівчарку на короткий повідець, Ройял штовхнув скляні двері та проминув мешканців, що в запалі трощили дитячі парти.

— Усе гаразд, Вайлдер,— сказав він твердим, проте звичайним голосом.— Я розберуся.

Потім пройшов повз Вайлдера до класу й підняв Енн на ноги.

— Ходімо. Не хвилюйся про Вайлдера.

— А я і не хвилююсь...— абсолютно спокійно говорила Енн і дивилася на Вайлдера з неприхованим захопленням.— Господи, він просто божевільний...

Ройял чекав, що Вайлдер нападе на нього. Попри двадцять років різниці між ними він почувався спокійно та був упевнений у собі, готовий до фізичного протистояння. Проте Вайлдер із цікавістю дивився на Ройяла і чухав під пахвою — зовсім по-звірячому. Він немов радів, що небожитель зійшов нарешті на нижні рівні і приєднався до боротьби за територію та жінок. Сорочка Вайлдера була розстібнута до пупа, оголюючи гордо виставлену напоказ широку грудну клітку. Він тримав камеру біля щоки, начебто керував постановкою чи хореографією складної дуелі, яка має відбутися за більш зручної нагоди на сцені у високій частині будівлі.

Увечері, повернувшись до квартири на 40-му поверсі, Ройял почав стверджувати своє лідерство на верхніх поверхах. Для початку, поки його дружина і Джейн Шерідан відпочивали в ліжку Енн, він відвів вівчарку на кухню і згодував собаці залишки їжі. Рани на плечах і голові пса вкрилися жорсткою кіркою, і це хвилювало Ройяла куди більше за образи, що їх зазнала дружина. Він практично сам улаштував їй випробування, відкладаючи її пошуки. Як він і підозрював, Енн і Джейн, закінчивши купувати їжу в супермаркеті, не змогли знайти справний ліфт. Коли до них пристав п'яний звукооператор, жінки сховалися в порожньому класі.

— Там усі знімають фільми,— сказала чоловікові Енн, збуджена безрозсудною пригодою в середовищі нижчих класів.— Як тільки когось починають бити, тут же включають камери.

— А потім набиваються в кінозал,— підтвердила Джейн,— і дивляться, хто що записав.

— Тільки не Вайлдер. Він чекає чогось дійсно страшного.

Обидві жінки повернулися, не думаючи навіть дивитися на Ройяла, але він сприйняв це по-своєму. Як не дивно, саме любов до Енн змусила Ройяла пред'явити її сусідам знизу — це був внесок у нове царство, яке вони будували разом. Вівчарка належала до більш практичного світу, і вже зрозуміло, що для обміну в тому майбутньому, яке на них чекає, пес виявиться набагато кориснішим, ніж жінка. Він вирішив не викидати закривавлену куртку, радий носити кров собаки на грудях. Він відмовився від будь-яких пропозицій вичистити її від дружин своїх співгромадян, які прийшли, щоби заспокоїти двох молодих жінок.

Після нападів на вівчарку та на дружину Ройяла його квартира природним чином перетворилася на центр тяжіння для сусідів, які вирішили перехопити ініціативу, поки не втрапили до пастки на даху висотки. Пенгборну Ройял пояснив, що життєво важливо заручитися підтримкою мешканців на поверхах трохи нижче 35-го.

— Щоб вижити, нам потрібні союзники — необхідно убезпечитися від нападів нижніх рівнів і розширити доступ до ліфтів. Нас можуть відрізати від центральної частини будинку, а це небезпечно.

— Слушно,— погодився гінеколог, задоволений тим, що Ройял нарешті тверезо оцінює їхнє становище.— Варто нам утвердитися, і ми нацькуємо їх на нижні рівні, тобто «балканізуємо» центральну частину і почнемо колонізацію всієї будівлі...

Потім Ройял дивувався, як легко їм вдалося здійснити задум. О дев'ятій годині, до початку вечірок, вони почали вербувати прихильників на поверхах нижче басейну на 35-му. Пенгборн майстерно маніпулював людьми, яких образили, яких мучили ті ж проблеми, що й мешканців верхнього поверху: їхні машини теж були розбиті, вони теж страждали від несправностей водопроводу та кондиціонерів. Ройял і Пенгбон обачливо запропонували сусідам користуватися верхніми ліфтами. Більше їм не доведеться входити через головний вхід і продиратися через тридцять ворожих поверхів: досить дочекатися мешканця з останнього поверху, увійти з ним до приватного вестибюлю і без пригод піднятися на 35-й поверх, а потім спуститися на один-два прольоти до своєї квартири.

Пропозицію було прийнято, адже Ройял і Пенгборн не просили натомість ніяких поступок. Повернувшись на 40-й поверх, парламентарі розійшлися по домівках готуватися до вечірніх святкувань. Упродовж попередньої години мало що сталося, хіба що немолоду непритомну жінку бухгалтера з 28-го поверху скинули в напівпорожній басейн, а радіолога з 7-го поверху побили біля сушуарів у перукарському салоні, але в цілому ситуація у висотці залишалася нормальною. З настанням ночі будівля наповнилася звуками гулянок. Починаючи з нижніх поверхів, вечірки поширювалися по будинку, захищаючи його панцирем світла та веселощів. Стоячи на балконі, Ройял слухав, як ширяться музика і сміх, і чекав, поки одягнуться жінки. Далеко внизу до сусідньої висотки під'їхала машина, і трійко її пасажирів вийшли і, задерши голову, подивилися на сотні забитих людьми балконів. Будь-який спостерігач, безсумнівно, вирішив би, що дві тисячі мешканців живуть разом у стані загальної ейфорії.

Заспокоєні бадьорою атмосферою, Енн і Джейн Шерідан швидко опановували себе. Енн більше не заговорювала про від'їзд і взагалі немов забула, що колись хотіла поїхати. Після зіткнення в початковій школі у неї з'явилося відчуття єднання з іншими мешканцями. У майбутньому насильство неодмінно стане цінним засобом зміцнення суспільства. У супроводі Ройяла Енн і Джейн йшли рука в руці на першу сьогоднішню вечірку, організовану газетним оглядачем із 37-го поверху, і слухали розповіді про нові зіткнення й інциденти. Зокрема, зникло світло ще на двох поверхах — 6-му і 14-му.

Пенгборн привітав із цим Ройяла: очевидно, він вважав, що без того тут не обійшлося. Схоже, ніхто навіть на верхніх поверхах не бачив невідповідності між задоволеними лощеними гуляками та занепадом у будівлі. Коридорами, усипаними неприбраним сміттям, повз забиті сміттєпроводи та зіпсовані ліфти, йшли люди в смокінгах. Елегантні дами підіймали подоли суконь, щоби переступити розсипи битих пляшок. Аромат дорогих лосьйонів після гоління змішувався зі смородом кухонних відходів.

Цей дикий контраст радував Ройяла, показуючи, як легко цивілізовані та статечні люди здатні відмовитися від раціональної поведінки. Він згадав власне протистояння з Вайлдером.

Той, до речі, напевно, почав нове сходження, раз дістався вже до