Читати книгу - "Висотка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Енн, усвідомивши загрозу насильства, начебто загартувалася. Стоячи біля каміну у вітальні, Ройял з любов'ю дивився на дружину. Вона більше не кокетувала з літніми бізнесменами та молодими підприємцями, натомість уважно слухала Пенгборна, немов відчувала, що гінеколог може стати їй у пригоді не тільки в професійному сенсі. Хоч і приємно було показати дружину іншим мешканцям, Ройял відчував за неї відповідальність. Його сексуальне заступництво поширювалося і на Джейн Шерідан.
— Чи не хотіли б ви перебратися до нас? — запитав він у Джейн.— Ваша квартира небезпечна.
— Із задоволенням, Енн теж пропонувала. Я вже дещо перенесла.
Ройял танцював із нею в засміченому передпокої, не криючись обмацуючи міцні стегна і таз, немов проведена інвентаризація закріплювала його права на майбутню зустріч із цими частинами тіла.
По кількох годинах після півночі, Ройял прокинувся в порожній квартирі на 39-му поверсі. Він лежав на канапі, Джейн притулилася до його плеча. Столи навколо було заставлено брудними склянками та попільничками — слідами покинутої гостями вечірки. Музику з балконів перекривав шум випадкових актів насильства. Десь кричали щось невиразне і били у двері шахти ліфта.
Світло вимкнулося. Лежачи в темряві та намагаючись угамувати запаморочення від світла із сусідньої висотки, Ройял машинально почав пестити Джейн, гладити її важкі груди. Вона навіть не спробувала відсунутися. За кілька митей, коли вже була електрика і засвітилася настільна лампа, що лежала на підлозі балкона, жінка впізнала Ройяла та, відсунувшись, сіла напроти.
Почувши шум, Ройял озирнувся довкола і побачив дружину, що у вечірній сукні сиділа за столом у кухні, поклавши руку на кавоварку, що якраз грілася. Ройял обійняв Джейн і притягнув її до себе з навмисною повільністю, ніби демонструючи дружині переваги повільного відтворення фільму. Він знав, що Енн може їх бачити, але вона спокійно сиділа за кухонним столом, закурюючи сигарету. На подальший сексуальний акт вона дивилася мовчки, немов схвалювала його. Не як модну нині відповідь на подружню зраду, як розумів Ройял, але з племінної солідарності, з поваги до вождя клану.
10
Пересохле озеро
досвіта Роберт Лейнг сидів на своєму балконі, доїдав убогий сніданок і слухав перші звуки будинку, що прокидався. Кілька мешканців уже поспішало на роботу, пробираючись через сміття до брудних автомобілів. Сотні людей продовжували щодня ходити в офіси і студії, їздити в аеропорти і на біржу. Попри перебої з водою та опаленням, чоловіки і жінки були елегантно і чисто вдягнені, і з їхнього вигляду ніяк не можна було здогадатися про події минулих тижнів. Утім, більшу частину робочого часу вони спали у своїх кабінетах.Лейнг повільно та ритмічно жував шматочок хліба. Сидячи на потрісканих кахлях балкона, він почувався паломником, який втомився під час небезпечного підйому на гору і тепер виконує простий, але важливий обряд у придорожній каплиці.
Минула ніч принесла суцільний хаос — п'яні вечірки, сварки, розбій і напади на самотніх мешканців. Ще кілька поверхів занурилися в пітьму, аж до 22-го поверху, де жила Еліс, сестра Лейнга. Навряд чи бодай хтось спав. До того ж майже ніхто не виявляв ознак утоми, немовби життєвий ритм людей пересунувся з дня в ніч. Лейнг підозрював, що безсоння, від якого страждав багато хто з мешканців,— це підсвідома підготовка до майбутніх несподіванок. Сам він, попри синці на плечах і руках, був у чудовій фізичній формі. Невдовзі йому належало причепуритися і їхати до інституту.
Першу половину ночі Лейнг прибирав квартиру Шарлотти Мелвілл: ту пограбували, поки Шарлотта з маленьким сином ховалася у друзів. Потім він кілька годин допомагав охороняти ліфт, який вдалося перехопити його сусідам. Їхати ніхто нікуди не збирався, головне, захопивши ліфт, деякий час його утримувати, чинячи в такий спосіб психологічний тиск.
Вечір почався, як завжди, з вечірки у Пола Кросленда — теледиктора, а нині вождя клану. Сам Кросленд перебував в студії, але гості дивилися, як він зачитує новини, знайомим, добре поставленим голосом розповідаючи про велику автокатастрофу, у якій загинуло шестеро людей. Поки його сусіди купчилися біля телевізора, Лейнг чекав, що Кросленд згадає настільки ж страшні події в їхній висотці: смерть ювеліра, про яку тепер уже всі забули, розподіл мешканців на протиборчі табори. Можливо, на завершення випуску ведучий додасть і спеціальне послання членам свого клану, які в його кімнаті наповнювали один одному склянки, сидячи серед сміттєвих мішків.
Коли Кросленд ввалився до квартири — у спортивній куртці з каптуром і у важких черевиках, немов пілот, який повернувся з бомбардування,— всі були п'яні. Розрум'янена та збуджена Елеонора Пауелл хилилася до Лейнга, весело тикаючи в нього пальцем і звинувачуючи в тому, що він намагався вломитися в її квартиру. Цю новину сприйняли із захопленням, немов зґвалтування було цінним і випробуваним засобом згуртування клану.
— Низький рівень злочинності, докторе,— казала вона дружнім тоном,— точна ознака громадського занепаду.
Лейнг пив без зупинки. Він розумів, що навмисне накручує себе, пригнічуючи будь-які сумніви в розумі людей. А в практичному сенсі напитися — це найкоротший шлях зближення з Елеонорою Пауелл. Твереза, вона ставала вимотуюче чутливою і блукала коридорами з відсутнім виглядом, немов загубила ключі від мозку. Зате після декількох коктейлів вона оживала, її настрій стрибав подібно до того, як зіпсований телевізор скаче по програмах, причому весь цей божевільний хаос Лейнг міг зрозуміти, тільки якщо сам був п'яний. Він підняв Елеонору, радісно відзначивши, що вона вчепилася в лацкани його піджака, і не вперше подумав, що і сам, і його сусіди прагнуть неприємностей як найефективнішого засобу урізноманітнити статеве життя.
Лейнг відкрив кавоварку і спорожнив її через поруччя балкона. Відходи тепер скидали з балконів, і нікого не турбувало, що вітер може занести сміття до нижніх квартир. Від постійних вимкнень електрики їжа в холодильнику зіпсувалася. Пляшки з кислим молоком стояли цвілою шеренгою, згіркле масло, що розтануло, крапало через решітку. Смерділа протухла їжа досить специфічно, але Лейнг, не надто цим переймаючись, згріб усе в пластиковий мішок і викинув у напівтемний коридор.
У ліфтовому холі сперечалася група сусідів — назрівав конфлікт із мешканцями 28-го поверху. Кросленд викрикував якісь загрози в порожню шахту ліфта. Зазвичай у таку ранню пору Лейнг не звертав на нього уваги. Занадто часто Кросленд і гадки не мав, про що суперечка,— аби почалася сутичка. Без
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Висотка», після закриття браузера.