Читати книгу - "Будеш мені нареченою, Анна Пахомова"

Люда

Я боялася цього вікенду, бо розуміла, що опинюся наодинці з Тимуром і в мене не буде можливості втекти. І ця розмова лише підтверджувала мої найгірші побоювання. Переїхавши до його будинку, я намагалася весь час бути чимось зайнятою, я сподівалася, що мої почуття до Тимура невдовзі зникнуть, як це трапилося в нас із Андрієм, коли ми щойно одружилися.

Але я давно зрозуміла різницю між цими двома чоловіками. Незалежно від того, як мало вони з Тимуром спілкувалися, щоранку я знаходила від нього записки, в яких він бажав мені гарного дня і повідомляв, о котрій годині повернеться. Він залишав записки поруч із двома склянками ананасового соку, який я з Арсеном випивали щоранку. І це було справді мило.

Я не розуміла, чому Тимур уникає мене і водночас робить такі приємні жести на наш із Арсеном бік. Часом я думала, що так він просто проявляє гостинність, щоб нам було комфортно в його домі. Але цим його знаки уваги не обмежувалися.

Одного разу мені  довелося виїхати в місто, щоб зустрітися з адвокатом, і Тимур за власною ініціативою забрав Арсена з садка і відвіз додому. Коли я повернулася із зустрічі, то знайшла їх на кухні за приготуванням тако. Арсен докладно розповідав Тимуру, як готувати кетчупез за рецептом його бабусі. Побачивши цю картину, я послалася на головний біль і сховалася у своїй кімнаті. Тимур говорив одне, але на ділі виявлялося зовсім інше...

Я боялася довіряти своїм почуттям. Одного разу я так сильно обпеклася, що боялася знову довіритися чоловікові.

Я розуміла, що ми з Тимуром обидва вступали на невідому територію, ніхто з нас не знав, що підготувало нам  майбутнє. Я щиро хотіла, щоб у нас усе вийшло, але я боялася, що мої почуття можуть бути не взаємними.

Я задавалася питанням, наскільки ставлення Тимура до неї протягом минулого тижня було його реакцією на слова Мариною. Цього я не знала. Я не знала, як захистити своє і без того вистраждане серце від нового болю. Щодня я нагадувала собі, що маю тримати дистанцію, але це не допомагало.

Я раз у раз ловила себе на думці, що давно вже ставилюся до Тимура не тільки як до друга. Мені  хотілося знову опинитися в його ліжку, але водночас мені не вистачало не тільки фізичного аспекту стосунків, а й чогось більшого. Того, що нашому з Андрієм шлюбі ніколи не було...

- Я не Марина, - сказала я нарешті.

- І слава богу! Послухай, ти знаєш, я не дуже сильний у розмовах, але я хочу все виправити. Я справді радий, що ти і Арсен живете разом зі мною. Давай спробуємо ще раз?

Я не знала, чи вдасться нам це зробити, адже до закінчення нашої угоди залишалося всього кілька місяців. Чи буде цього достатньо?

- Добре. Але що ми повинні будемо робити? - поцікавилася я.

- Для початку ти повинна перестати уникати мене. Мені, звісно, дуже подобаються твої відео, але я віддаю перевагу особистому спілкуванню.

- Ти дивився мій канал? - сторопіла я. Я завела його знічевя, адже коли н еходиш на роботу, треба чимось займатись.  - Я виглядаю нерозумно, так? Це Поля запропонувала мені спробувати, вона сказала, що вже кілька років дивиться три чи чотири канали і, здається, на цьому можна непогано заробити. Вибач, я несу якусь незв'язну нісенітницю. Просто це так дивно, що хтось із моїх знайомих дивиться мої відео, тим паче ти...

- Я сумував за тобою, - зізнався Тимур. - Мені подобається розмовляти з тобою, але ти звела все наше спілкування до ранкових записок на кухні.

- Я думала, ти цього хочеш, - сказала я. - До речі, мені подобаються твої записки. А Марина як до них ставилася?

Я зловила себе на думці, що ревнує Тимура до жінки, з якою він раніше жив.

- Я не писав їй записок. Вона будила мене вранці, щоб разом позайматися на тренажерах. Ти ж знаєш, я займаюся на біговій доріжці й водночас дивлюся новини або вивчаю карти пацієнтів. Щойно Марина зрозуміла, що мені потрібно більше особистого простору, вона тут же скоротила його до мінімуму.

З його слів я здогадалася, що його стосунки з Мариною були не такими вже й хорошими, як, імовірно, вважала сама Марина.

- Я ніколи не стала б тебе будити заради тренування. Мені цілком вистачає біганини за Арсеном.

- І це чудово. По-моєму, нам час перестати уникати одне одного і просто бути собою, - запропонував він.

У двері постукали.

- Так? - відповів він.

- Мама хоче сфотографуватися з усіма синами та їхніми жінками, - сказав Ігор.

- А в тебе хіба є жінка? - запитав його Тимур, відчинивши двері.

Я вийшла з кімнати слідом за Ігорем і Тимуром, намагаючись не загострювати свою увагу на тому, що на найближчий час саме я - жінка Тимура. Я рада була з'ясувати, що і його не влаштовувало становище, яке склалося за минулий тиждень. Моє серце застукало трохи швидше, коли я краєм вуха слухала, як жартують один над одним Тимур та Ігор.

Тимур

Усі сміялися і танцювали, навіть друзі Гната з футбольного клубу були на танцполі. Після того, як пісня закінчилася, діджей увімкнув «Генгам стайл». Спостерігаючи за плечистими спортсменами, які витанцьовували під енергійні ритми, я подумав, що нічого смішнішого у своєму житті ще не бачив. Зате до цього часу всі вже забули розповіді про бурхливе минуле Гната. Потім діджей зменшив оберти і поставив класичну пісню на прохання нареченої.

Я притягнув Люду до себе і повільно повів її в танці. Я був щасливий, що поговорив із нею, бо в міру того, як небо поступово темніло, пісні ставали повільнішими й чуттєвішими, я зрозумів, що перебуваю саме там, де мені найбільше хочеться бути. В обіймах Люди. За минулий тиждень я зрозумів, як сильно хочу, щоб саме ця жінка була в моєму житті. І не тимчасово, як я спочатку припускав, а набагато, набагато довше.

Я знав, що в мене є місяць, можливо, два, щоб переконати Люду в тому, що і вона цього хоче. Але я не хотів тиснути на неї, боячись злякати.

Я притиснув Люду до себе, і моє серце розтануло, коли вона обійняла мене за талію і довірливо поклала голову на плече. Як лікар, я чудово знав, що серце не може ані розтанути, ані пропускати удари, та все ж за моїм суб'єктивними відчуттями, саме це зі мною відбувалося просто зараз.