Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

- І цим забрати в них їхній шлях. Нас створюють помилки. І те, як ми виправляємо їх.

Христина задумливо дивилася в очі чоловіка навпроти, не усвідомлюючи, що подалася до нього всім тілом, схилившись над столом і вбираючи кожне слово. Десь у глибині душі усвідомлювала, що він має рацію. Але страх виявитися вразливою настільки скував душу, що старанно не підпускала до себе подібні думки.

Тім схилився до її обличчя і повільно, обережно торкнувся губ Христини. Ніби боявся отримати різку відсіч. Схопившись зі своїх місць, чоловік і жінка пригорнулися одне до одного в голодному поцілунку, який переходив у німу розраду. Але ж це саме те, чого Христина так сильно потребувала. Усвідомивши це, з вдячністю обійняла Тимофія, відсторонившись на секунду.

Йти син навідріз відмовився. Довелося вмовляти, переконувати, задобрювати. Хлопчик ніяк не бажав розуміти мамине бажання скоріше втекти.

Христина і сама погано розуміла, що з нею відбувається.

Не знала вона і як поводитися, коли в неділю, що настала, Тім з'явився в її будинок зі спокійним, безтурботним виразом обличчя. Ніби всієї їхньої розмови та гарячого поцілунку в кухоньці його крихітної квартири ніколи не було. А може, душа її так зголодніла за теплом, що й не було, а все тільки здалося їй?

Роздратована і збита з пантелику його дивною грою, Христина марно намагалася зрозуміти мотивацію його вчинків. До всього іншого несподівано з'ясувалося, що Тимофій старанно навчав сина плетіння з бісеру. Обурившись, що заняття не чоловіче, Кріс укотре квапливо відступила.

Чоловіки не стали переконувати її, а продовжили, пихкаючи від старанності, плести їй браслет до прийдешнього дня народження. Син так хотів порадувати маму. Тимофій же жадав навчити хлопчика йти своїм шляхом, не обертаючись на стереотипи та думку інших людей. Нехай навіть найближчих.

Останньою краплею став момент, коли застала на роботі Вероніку за аналогічним заняттям.

- Що ви робите? - запитала здивовано.

- Плету, - просто знизала плечима помічниця.

- А навчилися де? - зітхнула Христина, заздалегідь знаючи відповідь.

Не помилилася. Знову Тимофій.

Ясно як божий день, що Вероніка без розуму від чоловіка. І все б нічого, якби не раптове для Христини усвідомлення, що і їй самій Тім більше не байдужий.