Читати книгу - "ЛиховІсна Цидулка, Роман Олійник (Argonayt)"

– Куди ви тепер триматимете свій шлях, друже Петре? – перериває мої роздуми Горобець.

– Туди куди прагнув потрапити ще до цієї пригоди, – відповів йому я. – Додому, на Батьківщину.

– Не хочете мені нічого розповісти? – хитро примружившись запитує побратим коли ми вже від’їхали від могили на узліссі.

– Ви про що це, друже Горобець? – напускаю на обличчя здивований вираз. – Ви ж про мене знаєте геть усе.

– Гаразд, тоді доведеться мені дещо розповісти вам про себе. В цій місцевості я зі  своїм помічник опинилися не випадково. Саме тут ми повинні були зустріти посланця, що віз мав при собі листа з надзвичайно важливою інформацією. Повідомлення від одного кельтського друїда-ясновидця нашому гетьману, у якому йшлося про те хто саме з теперішніх козацьких ватажків є зрадниками та служать силам темряви. Самі розумієте що все що написане на тому клаптику пергаменту безцінне для нас та смертельно небезпечне для наших ворогів. Тому за посланням провидця розпочалося справжнє полювання і однією з його жертв став мій учень та побратим Остап. На жаль хлопчина він був гарячкової вдачі, не підкорився наказу, а самовільно, потайки вирушив один на зустріч з гонцем. За цей непослух і поплатився своїм життям.

– Дуже цікаво, друже Горобець. Тільки нащо ви розкриваєте мені, простому мандрівному лицарю, такі вагомі таємниці?

– Може тому, що переконався у вашій чесній та благородній душі. А ще, ви ж були біля Остап в його останні хвилини життя. Можливо він перед смертю вам щось сказав чи передав.

– На жаль ніяк не можу вам допомогти. Коли я знайшов пораненого він не мав сил промовити і слова. Тому нічого сказати чи передати мені вже не міг. А ось з вашим гетьманом я б залюбки трохи поспілкувався.

– Гаразд, нехай буде так як ви хочете, – іронічно хмикнув характерник і бадьоро прикрикнув на коня. – Вйо, клятий ледацюго.