Читати книгу - "Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська"

– Мені шкода, що так трапилося із твоєю коханою, Владиславе. Але, мабуть, для серйозних намірів тобі все ж таки ліпше підібрати якусь князівну, чи доньку вельможі. Ти ж навіть не знаєш мене! Ми лише один день знайомі. Можливо, у мене вдача запальна й характер нестерпний, – пожартувала, а сама подумки додала: «І я відьма».

– Можливо. Але ж я і прошу твого дозволу залицятися, пізнати одне одного ближче й прагну дізнатися, чи є в мене шанс завоювати твоє серце. Ще й зважаючи на моє каліцтво, – додав невесело.

– А, до речі, щодо спини, – уникала відповіді Лагода. –  Чому ти не звертався до цілительок, знахарок, костоправів? Якщо ти ходиш, то, мабуть, травма не така вже й невідворотна. І можна було б підлікувати твою спину.

– З моєю пошкодженою спиною не все так просто. Я маю тобі дещо розповісти, що, можливо, відверне тебе від мене. Але я не хочу, щоб будь-які таємниці були між нами на початку нашого знайомства.

І розповів таке, що змусило Лагоду дуже серйозно задуматися.