Читати книгу - "Шепіт на вітрі"

«Десять доларів на тиждень плюс утримання», — відповів я.

Знаючи, що він гарний бізнесмен і зменшить суму, я запросив більше, ніж сподівався одержати.

«Угу, — мовив король. — А тепер слухай мене. Я дам тобі п’ять доларів на тиждень без утримання».

«Добре, — сказав я. — Згоден».

Мабуть, я поспішив з відповіддю, бо відчув, що король відразу ж пошкодував, що не запропонував мені чотири. Він був досвідченим бізнесменом і не кидав грошей на вітер.

«Це дуже висока платня, — доводив він мені. — А може, ти ненажера?»

«Ні, я мало їм», — запевнив я його.

— Коли цього вимагає справа, я теж стаю непоганим бізнесменом. Так чи інакше, я отримав роботу, і працюю вже багато років, — сказав баньїп і запитав: — Цікава історія, еге ж?

— Так, — сказала Сіра Шкурка. — А тепер хочеш послухати історію мого життя?

— Ні,— відповів баньїп, спинаючись на ноги. — В мене багато справ. Після того, як я вас уб’ю, мені потрібно буде знайти копальників могил, щоб вас поховати, тому не гаятимемо часу.

Він оглянув Сіру Шкурку й Пітера з ніг до голови, потім подивився на Місячне Сяйво, що пасся неподалік, і повів далі свою мову:

— Поні я залишу собі. Він знадобиться прекрасній принцесі для поїздок верхи. Я супроводжую її щодня, коли вона гуляє навколо замку. Ви хочете, щоб я вас убив разом чи поодинці? Буде ефектніше, якщо ви почнете нападати на мене вдвох з відстані сто ярдів. Тобі я дам списа, — звернувся він до Пітера. — Обережно поводься з ним. Він належав знаменитому рицарю, який вельми гідно помер. Йому вдалося перед смертю скинути з себе доспіхи, і я втопив його в білизні. Бідолаха. Я не міг навіть снідати після того.

— Знаєш що, — промовила Сіра Шкурка, — розправся спершу зі мною. Я нападу на тебе без зброї. Мені не потрібен ні спис, ні гарний кінь. Я нападу на тебе заради забави.

Пітер був приголомшений такою пропозицією.

— Ти потонеш! — вигукнув він. — Не роби цього!

Хлопець підбіг до кенгуру й сердито зашепотів їй на вухо:

— Я зараз вручу йому чарівну пелюстку. Зачекай, доки я переведу розмову на подарунки. Поки що нам ніщо не загрожує.

— Я хочу провчити його, — прошепотіла Сіра Шкурка у відповідь, — баньїп — хвалько. Я бачила, як він жбурляв тих бідних корів. Мене йому годі дістати своїми водяними струменями. От побачиш!

Вона пострибала до баньїпа і запитала:

— Де мені стати?

— Стань отам на шляху біля великого дерева, а потім швидко нападай на мене.

— Гаразд, — мовила Сіра Шкурка, — і пострибала до великого дерева, там зупинилася і щільно закрила свою сумку, щоб туди не потрапила вода. Баньїп глибоко дихав.

— Я готова. Якщо хочете, можете давати команду: «Нападай!» — крикнула йому Сіра Шкурка.

— Добре! — вигукнув баньїп. — Нападай! — І він спрямував струмінь води у фут завтовшки в груди кенгуру, але вона швидко стрибнула вбік, і баньїп промахнувся. Поки він повертав голову, щоб змінити напрям удару, Сіра Шкурка перестрибнула через струмінь. Баньїп знову крутнув головою, але на цей раз кенгуру проскочила під струменем. 3 кожним своїм стрибком вона наближалася до баньїпа, який голосно булькав. Уникаючи ударів, кенгуру стрибала з боку в бік, так швидко, що баньїп змушений був випустити в неї ще один струмінь води з другої ніздрі. Тепер Сіра Шкурка стрибала між двома струменями, пролітала над ними, під ними, стрибала вбік.

Баньїпу ніяк не щастило влучити в неї. Він об’єднав два струмені в один завтовшки у два фути, але кенгуру відчайдушними стрибками ухилялася від його ударів.

Баньїпу перехопило подих. Потік води припинився, баньїпу потрібно було набрати в легені повітря, щоб з новою силою випускати воду. Сіра Шкурка скористалася цією нагодою і без перешкод добігла до нього. Вона високо стрибнула й опинилася на спині баньїпа.

Ефект був надзвичайний. Баньїп отетерів, потім закинув голову і заревів з такою силою, що дерева затремтіли від страху, а їхнє листя попадало на землю. Від шаленого пориву вітру вода в рові розхвилювалась, і величезний уламок скелі покотився по схилу гори.

Баньїп клацав здоровенними зубами, як мечами, кусаючи уявних супротивників праворуч і ліворуч. Сіра Шкурка встромила свої гострі пазури йому в боки, баньїп голосно зойкнув і замовк.

Він видерся на гору і, оскільки не вмів брикатися, незграбно стрибав і смикався, намагаючись скинути Сіру Шкурку. Кенгуру міцно стиснула задніми лапами його боки і, піднявши передню лапу, вигукувала:

— Гоп-гоп-гоп!

Це так образило баньїпа, що він ледь не вивернувся навиворіт, намагаючись скинути її на землю. Він повернув шию, подивився на свою спину, де сиділа Сіра Шкурка, і глибоко вдихнув, збираючись змити її звідти. Кенгуру ковзнула вперед і всілася верхи на шию чудовиська, обхопила його голову лапами й закинула її назад так, що струмінь води, що мав вразити Сіру Шкурку, влучив у його власний хвіст, який затріпотів, мов очеретинка під ударом струменя води.

Баньїп розгубився. Тепер його атакували спереду і ззаду. Він заволав у відчаї, знову набрав повітря в груди, але Сіра Шкурка стиснула йому горло, і вода вихлюпнулася назовні.

Баньїп задихався. Він повалився на землю і прохрипів:

— Конаю!

Сіра Шкурка відпустила його і стала поруч з Пітером. Вони чекали, поки баньїп отямиться.

— Ти була немилосердна до нього, — сказав Пітер, якого непокоїло важке дихання баньїпа.

— Але ж він збирався бути немилосердним до нас, — мовила Сіра Шкурка. — Я хотіла провчити його. Люди навіть не уявляють, як кенгуру вміють битися. Не забувай, що він хотів убити нас.

— Те, що він говорив, ще нічого не означає. Ти позбавила його почуття