Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я зняв із неї черевики на підборах і, відставивши їх за ліжко, все ж ризикнув переодягнути панночку, яка заснула. Сяк-так зняв з неї плаття і панчохи, й поглядом завмер на апетитних грудях, обтягнутих бордовим мережевим ліфчиком, які поволі здіймалися при кожному подиху. Господи, я бачив ареоли і як стирчать соски! І відчував себе чортовим збоченцем. Та скільки у мене було баб, скільки сексу, але ось так реагувати на п'яну дівчину? Це вперше. Так, я, мать його, збудився, й хотів її. Хотів так сильно, що, не витримавши, просто стягнув ліфчик і практично загарчав, дивлячись на красиві повні груди. Бля*ь, вона була ідеальна, округла, точно третього розміру, з маленькою родимкою на лівій груді й ніжно-рожевими сосками, що вабили мене помацати їх. Ну це вже ні, досить! Швидко прошерстив кімнату і знайшов трикотажну піжаму дівчини та поспішив одягнути на її голі груди майку. З трусиками вирішив навіть не думати, й надіти штани прямо поверх мережив, але знову несподівано дівчина прокинулася, і практично перелізла на інший край ліжка.
— Будь ласка, не чіпайте мене, прошу Вас. Не потрібно. Я незаймана. Не чіпайте.
— Ти що? — завмер я, а потім, немов отямившись, чортихнувся. — Я не збирався тебе чіпати, тільки переодягав, щоб тобі зручніше було спати.
Цього разу вона дивилася на мене більш усвідомлено, і я чітко бачив страх в її очах. Але тільки хотів наблизитися, щоб віддати їй нічні штани, як вона знову почала повторювати ті ж самі слова:
— Прошу, не робіть цього. У мене ніколи не було чоловіка, і я не хочу втратити цноту так моторошно і...
— Ліє, заспокойся, я тебе не торкнуся.
Не знаю, подіяли на неї мої слова чи алкоголь, але вона кивнула і дозволила мені завершити її переодягання, і як тільки штани були на ній, я з-під напівсонного тіла дістав ковдру і, прикривши дівчину, сів навпочіпки біля ліжка.
— Приплив, кобель, на незайманих потягнуло... — тихо прошепотів я й знову погладив ніжну шкіру, усвідомлюючи, що цієї дівчинки я не торкнуся.
Що-що, а з незайманими возитися мені не хотілося, і справа не в відповідальності, а просто не хотів бруднити чисте, невинне тіло. Для втіх я знайду більш доступну дівчину, а ця береже себе для любові.
Су*а, ну чому мені так не пощастило? Посмішка одразу ж розпливлася на моєму обличчі від розуміння, що, нарешті, облом мене теж відвідав. Адже раніше завжди отримував, що хотів. І це я не знав ще, що тепер, як раніше, більше ніколи не буде...»
— То що? Думаю, ось так все можна й спорудити, враховуючи навколишню природу готелю. Як Вам, Даміре Тімуровичу? — голос Лії вирвав мене зі спогадів, а я вперше розгублено на неї подивився, не знаючи, що відповісти. — Вам не сподобалося? — в очах промайнув переляк, і ротик з пухкими губками відкрився, нагадуючи...
— Мені все сподобалося, Ліє Олександрівно! Роботу почнете завтра, а зараз у мене купа справ, поїхали, — сердито виплюнув я, розвертаючись, і широким кроком прямуючи на вулицю до машини.
Довбана фантазія спокою мені не дає. Як вона могла відкрити так рота, що я уявив свій член біля її обличчя? Я злий! Ні, я страшенно злий! Тільки целки в моєму житті якраз і не вистачало!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дамір, Iрина Давидова», після закриття браузера.