Читати книгу - "Спецназ"

Друга найважлива якість - це фізична стійкість. Офіцер, якого запросять, найімовірніше, бігун, плавець, лижник або атлет з якого-небудь іншого виду спорту, який вимагає тривалих і дуже концентрованих фізичних зусиль. А третім фактором є психічний рівень людини. Найкраще, щоб він був дебелим хлопцем з широкими плечима і величезними кулаками. Але цей фактор може бути проігнорованим, якщо людина, хоч і слабкої статури, без широких плечей, але має дійсно міцний характер і значний рівень психічної стійкості. Таку людину, звичайно, візьмуть. Довга історія людства показує, що сильний характер зустрічається серед невеликих людей не рідше, ніж серед гігантів.

Будь-який молодий офіцер може бути запрошений приєднатися до спецназу незалежно від своєї попередньої спеціальності у Збройних Силах. Якщо він володіє необхідними якостями: залізною волею, духом беззаперечного підпорядкування собі, безжальністю і незалежністю при діях і прийнятті рішень, якщо він за натурою гравець, який не побоїться поставити на кон що завгодно, включаючи своє життя, його, зрештою, запросять у штаб військового округу. Його проведуть нескінченними коридорами в маленький кабінет, де з ним поговорить генерал та інші старші офіцери. Молодий офіцер, звичайно, не буде знати, що генерал є керівником Управління розвідки військового округу, або що полковник поруч з ним - очільник третього відділу (спецназ) цього Управління.

Атмосфера співбесіди розслаблююча, з посмішками і жартами з обох сторін. «Розкажіть нам про себе, лейтенанте. Чим Ви цікавитесь? В які ігри граєте? Це у Вас рекорд дивізії з бігу на лижах на десять кілометрів? Дуже добре. Які результати показали Ваші люди на минулих стрільбищах? Як Ви живете з Вашим заступником? Він - важкий хлопець? Як Ви справляєтеся з ним?»

Поступово розмова підходить до обговорення збройних сил імовірного противника і приймає форму легкого іспиту.

– Перед Вашою дивізією по фронту розташовується американська дивізія. В американської дивізії є ракети «Ленс». Огидна штука?

– Звичайно, товаришу генерале.

– Припустимо, лейтенанте, що Ви начальник штабу радянської дивізії, як Ви знищите ворожі ракети?

– Своїми ракетами «9К21»

– Дуже добре, лейтенанте, але розташування американських ракет невідоме.

– Я попрошу повітряні сили визначити місце їх знаходження і, за можливості, розбомбити їх.

– Але там погана погода, лейтенанте, і сильна протиповітряна оборона.

– Тоді я пошлю вперед розвідувальну роту нашої дивізії, щоб знайти ракети, перерізати глотки їх обслузі і підірвати самі ракети.

– Непогана ідея. Насправді, дуже гарна. Чи чули Ви коли-небудь, лейтенанте, що в американській армії є підрозділи, відомі як «зелені берети»?

– Так, чув.

– Що Ви про них думаєте?

– Я розглядаю це питання з двох точок зору - політичної і військової.

– Розкажіть, будь ласка, про обидві.

– Вони є найманими головорізами американського капіталізму, грабіжниками, вбивцями і ґвалтівниками. Вони спалюють села і вбивають населення, жінок, дітей і старих.

– Досить. Ваша друга точка зору?

– Вони є дивовижно навченими підрозділами для дій у тилу противника. Їхня справа - паралізувати ворожу систему командування і керування. Вони є дуже могутнім і ефективним інструментів в руках командування...

– Дуже добре. І що б ви подумали, лейтенанте, якби ми організували щось подібне в нашій армії?

– Я думаю, товаришу генерале, що це було б правильне рішення. Я впевнений, товаришу генерале, що це - завтра нашої армії.

– Це - сьогодні нашої армії, лейтенанте. Що Ви скажете, якщо ми дамо Вам шанс стати офіцером цих військ? Дисципліна - залізна. Ваша влада, як командира, буде практично абсолютною. Ви один будете приймати рішення, над Вами не буде нікого.

– Якщо мені зроблять таку пропозицію, товаришу генерале, я погоджуся.

– Добре, лейтенанте, тепер Ви можете повернутись у Ваш полк. Ймовірно, Ви отримаєте таку пропозицію. Продовжуйте Вашу службу і забудьте, що ця розмова мала місце. Ви, звичайно, уявляєте, що станеться з Вами, якщо хто-небудь дізнається, про що ми говорили?

– Я розумію, товаришу генерале.

– Я повідомив Вашому командуванню, включаючи командира полку, що Ви постали перед нами як кандидат на пост прикордонника - з Китаєм, Монголією, Афганістаном, на островах Північного Льодовитого океану - на зразок цього. А тепер, до побачення, лейтенанте.

– До побачення, товаришу генерале.

Офіцерові, який перейшов у спецназ з іншого роду військ, не треба проходити додатковий курс навчання. Його призначають відразу в регулярний підрозділ і дають під команду взвод. Я багато разів був присутнім на заняттях, де молодий офіцер, поставлений командувати взводом, знав про спецназ набагато менше, ніж багато хто з його людей, не кажучи про його сержантів. Але молодий командир швидко вчиться разом зі своїми рядовими. Немає нічого ганебного в цьому навчанні. Офіцер не міг нічого знати про техніку й тактику спецназу.

Для молодого офіцера немає нічого незвичайного в тому, що в цих умовах він почне заняття, оголосить його тему і цілі, а потім накаже старшому сержанту вести урок, а сам займе місце серед рядових. Його взвод буде завжди відчувати твердість командирського характеру. Люди завжди будуть знати, що командир є ватажком взводу, єдиним і беззаперечним лідером. Так, є питання, на які він ще не може відповісти, і обладнання, з яким він ще не може обходитися. Але вони всі знають, що якщо доведеться бігти десять кілометрів, їх новий командир буде серед перших, а, якщо знадобиться стріляти, то їх командир буде, звичайно ж, кращим. Через кілька тижнів молодий офіцер здійснить свій перший стрибок з парашутом разом з наймолодшими рядовими. Йому дадуть можливість стрибати стільки, скільки він забажає. Командир роти й інші офіцери допоможуть йому засвоїти те, що він до цього не знав. Вночі він буде читати цілком таємні інструкції, і місяцем пізніше він буде готовий викликати будь-якого зі своїх сержантів на змагання. А ще через кілька місяців він стане кращим у будь-якому предметі і буде вчити свій взвод, просто давши йому найсамовпевненішу з усіх команд: «Роби, як я!"

Офіцер, призначений у спецназ з інших родів військ без проходження будь-якого спеціального навчання, звичайно, є незвичайною людиною. Офіцери, командувачі спецназу, вишукують таких людей і довіряють їм. Досвід показує, що ці офіцери без спеціальної підготовки показують набагато кращі результати, ніж ті, які закінчили спеціальний факультет Вищого Повітряно-десантного командного училища. В цьому немає нічого дивного або