Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

Влас

Помста – вона приємна, але тільки тоді, коли знаходиться під жорстким контролем. А коли все йде через заднє місце – вона стає кісткою поперек горла.

Сьогодні я з’явився в офісі і одразу зрозумів, що щось трапилося. Працівники виглядали збуджено і постійно між собою щось обговорювали. Цікаво, що вже такого сенсаційного відбулося, поки я займався справами університету?

Але вже дуже скоро я отримав відповідь на своє питання.

– Власе, ти повернувся! Нарешті! – впливла в мій офіс Ліна.

Ледь втримався від того, щоб закотити очі, адже ця брюнетка мене вже натурально дістала. Ліна – це наш CMM-спеціаліст, але не тільки. Десь місяць тому я випадково (якщо це можна так назвати) переспав з нею. Думав, що вона розуміє, що це тільки секс і все, але куди там. Вона вперто вирішила, що хоче більшого і постійно про це мені натякала. Чесно, я вже думав зробити так, щоб її звільнили, аби тільки вона відстала. Але поки залишив це на крайній випадок.

– Так, привіт, – холодно їй відповів, адже навіть мою просту ввічливу посмішку вона може трактувати як дозвіл на щось більше. – Ти щось хотіла?

– Хотіла. Можеш мені подякувати, – гордо відповіла, а потім по-царськи вмостилася на моєму улюбленому дивані.

– Ем, – не знав навіть як реагувати. – Можливо, поясниш?

– Поясню, звісно, а ти мене за це на вечерю звозиш, котику, – говорила це все з посмішкою, а потім ще й закинула ногу на ногу так, щоб було видно край панчохи, однак не врахувала те, що в мене вже давно на неї не встає.

Ніяк не прокоментував, а просто жестом руки запропонував їй продовжувати.

– Який ти похмурий, Власе. Бука просто, – Боже, говорить, як мала дитина. – Ну добре, вмовив. Готовий? Я вирішила проблему з тією блондинкою новенькою. 

А от це вже цікаво. 

– Ти про Хоменко? З чого взяла, що у мене є проблеми з нею? – поцікавився байдужим голосом, щоб зарання не показувати свій інтерес до цієї ситуації. 

Можете вважати мене старомодним, але я звик сам розбиратися зі своїми проблемами. А Хоменко – моя проблема, тож я сам хотів її поставити на місце. І “помічники” мені для цього не потрібні.

– Ну як? Вона ж тільки прийшла і одразу проявила до тебе неповагу. Думаєш, я не запам’ятала, яким тоном вона до тебе говорила на кухні? Наївно вирішила, що має право так нахабно себе поводити в чужій компанії. От я й подумала, що варто провчити її, але для цього мені потрібна була інформація, – відповіла, нервово закушуючи губу, нафарбовану гидкою малиновою помадою. 

А я згадав, що саме Ліна була біля мене в той момент, коли Хоменко налетіла на мене фурією за пропущену нараду. Дивно, але тоді я був настільки зосереджений на очікуванні гніву білявки, що навіть не звернув увагу на те, хто був поряд. Спитайте зараз, про що ми тоді з Ліною говорили, і я не відтворю в пам'яті ні слова, адже всі думки були про інше.

– І що ж ти зробила після цього? – одразу спитав, вже розуміючи, що відповідь мені не сподобається.

– Коротше, я знайома з дівчинкою, яка раніше працювала з цією Хоменко. Я їй зателефонувала, а вона мені розповіла просто бомбу справжню! Виявляється ця Вероніка там шашні крутила із замовниками, а потім вигнала Кіру – ну, цю дівчину – бо вона про все дізналася, уявляєш? Кіра казала, що вони там з начальницею цілу схему зробили. Спочатку таскали мужиків у ліжко, а потім шантажували. Так і підняли свою недороблену фірмочку, прикинь? Тебе не було, тому я одразу про це нашим розповіла, а вони вже цю історію такими подробицями доповнили… Ухх! Коротше, майже всі працівники тепер налаштовані піти до Андрійовича з вимогою, щоб він звільнив і цю Хоменко, і її команду. Всі погодилися, що такі бридкі люди нам тут не потрібні. Та й Маргарита Петрівна ця, як виявилося, босу теж не пара. Я давно вже це побачила, а тепер просто ще раз переконалася. Добре, хоч до весілля не дійшло.

Я дивився на брюнетку і не міг зрозуміти... Вона справді така дурепа чи просто придурюється? Хоменко, звісно, не свята, але Рита – не вірю, от зовсім не вірю! Я вже непогано встиг з нею познайомитися і точно знаю, що вона досягла всього в житті важкою працею та гострим розумом. Я поважаю її і впевнений, що вона щиро кохає Андрія та й взагалі просто ідеально йому підходить. А тому можу зробити висновок, що вся ця історія – повна маячня! І як тільки в неї люди повірили?! Тут й підліток зрозуміє, що обвинувачення білими нитками шито. Ніяких доказів, ніяких імен...

– Ну, я молодець? – емоційно спитала, коли не почула відповідь на свою нісенітницю.

– Ліно, ти хоч уявляєш, що наробила? – спитав, стримуючи лють. – Твою ж матір, Ліно! Ти хоч перевірила факти від своєї інформаторши хрінової, перед тим як розголошувати таку резонансну новину про наречену свого боса?

Вона після цього аж втиснулася в диван, ховаючи очі. Зрозуміла нарешті, що я тут не збираюся її хвалити.

– Але я ж хотіла як краще, – пробурмотіла, а потім взагалі почала плакати. – Я ж заради тебе це все, Власе! Ти не розумієш?! Вони – аферистки! Я їх викрила!

– Краще б ти мізки у собі викрила! – крикнув, не звертаючи увагу на сльози, адже повністю втратив контроль від злості. – Даю тобі день, щоб ти сама владнала все, що накоїла! В офісі мають зникнути всі чутки та розмови про Маргариту та її компанію. Зрозуміла?! Що хочеш, те й вигадуй, але виправ свою тупу помилку! А потім збирай речі, Ліно. Владнаєш ситуацію – підеш тихо, а як ні – я влаштую так, що тебе приймуть працювати, хіба тільки двірником!