Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

Ніколь була вражена його холоднокровністю та байдужістю до її жіночності. Він запропонував їй рибалку. Подумати тільки. Чоловіки готові на все, щоби затягнути її в ліжко. А Даніель мало того, що не хоче спати з нею, тому що все це ускладнює, так він ще воліє з нею ловити рибу. Ні, це просто жахливий сон.

– Можливо, ти не помітив, але я вже не дитина, – гнівно розлютилася вона, не втримавшись.

Він, схоже, розвеселився від її слів, бо ледве дотримався посмішки.

– Звичайно, помітив, – сказав він і ковзнув поглядом по її тілу.

– Не смій, – сказала Ніколь, – не смій на мене так більше дивитись. Якщо ми домовилися залишитись друзями, у твоїй поведінці не повинно бути нічого, щоб натякало на… – вона осіклася, не знаючи, як назвати те, що між ними сталося.

– На секс. На моє бажання, – промовив він, ніби читаючи її думки.

– Так саме.

Даніель підійшов до неї впритул і рукою підняв її підборіддя. Тепер їхні губи були зовсім близькі.

– Ти така важлива для мене. Обіцяю, що між нами буде лише дружба.

Це одкровення засмутило дівчину настільки, що довелося стримати сльози, що накочуються на очі. "Все скінчено. Тепер точно. Даніель поставив усі крапки над «і». Тільки дружба. До біса все», - рознервувалась Ніколь.

– Дружба на відстані. На великій відстані. Я не хочу тебе бачити. Ніколи, – вигукнула вона.

Даніель ледве дотримався посмішки. У гніві вона була чудова. Схвильована, пристрасна, вона видавала свої справжні емоції та їхню стрімку зміну так швидко, що не можна було не милуватися цією картиною.

Так, зараз вона вважала, що все зіпсувала. Показала свої почуття. Принаймні невдоволення його пропозицією. Але водночас вона не хотіла змиритись із програшем. У цьому була вся Ніколь.

– Знаєш, а я не хочу з тобою дружити. Я хочу займатися з тобою любов'ю до знемоги. Хочу бути твоєю, і щоб ти був моїм. Ти ж знаєш це? Саме тому опускаєш очі? Правда? – майже прокричала вона, знаючи відповідь. - Ти був для мене мрією, я мріяла про тебе, Даніель, весь час з нашої останньої зустрічі. І я не боюся тобі зізнатися у цьому. Не боюся бути кумедним. Навіть більше, мені важливо сказати тобі про це.

Ніколь з жалем дивилася в улюблене обличчя найкрасивішого чоловіка у світі. Він уважно слухав, але його обличчя при цьому не виражало жодних емоцій, крім банального інтересу.

– Я розумію тебе, Даніель. І я не вправі злитися. Але не можу, розумієш? – безпорадно сказала вона і підняла на нього свої затуманені смутком та болем очі.

Даніель спробував обійняти її, але вона відступила кілька кроків тому.

– Не треба втішати мене. Просто дай час. А ще краще зникни з мого життя, ніби й не з'являвся, – з жалем сказала вона і швидко пішла до будинку.

Даніель наказав собі стояти дома, хоча ледве стримувався, ніж побігти за нею. Йому хотілося наздогнати її та притиснути до себе. Він не хотів засмучувати її і кривдити. Тепер, спостерігаючи, як вона швидко йде від нього, він ненавидів у собі безглузде прагнення завжди слідувати своїм принципам. Потрібно відпустити, адже з ним їй буде лише гірше.