Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Слова не знаходять, ми зупиняємося біля магазину з мобільними телефонами. Сьогодні звісно ж він закритий, людей на вулиці взагалі не видно, всі святкують.
— Може тобі варто спробувати бути простішим? Якщо так склалося і вас обох пов'язало, то чому ти так сильно пручаєшся? Що поганого в тому, щоб любити когось? Спробуй хоч раз піти на поводу у звіра, це зовсім не означатиме, що він тобою керує.
Мовчу, я знаю, що ці слова не далися кучерявому легко, тому й не вірю йому. Навіть цій безтурботній усмішці. Це дивно: підштовхувати до того, кого любиш, іншого. Якщо кохаєш — ніколи не зробиш подібного. Чи може я неправильно зрозумів, і він її ніколи не кохав? Виключно образ у своїй голові, у якого з реальною Дариною не було нічого спільного. Пам'ятаю, він розповідав, яка вона спокійна, тиха і добра. Але хіба моя видра така? Вона зовсім інша, він не знає її справжню.
— До того ж це ж зв'язування, вас обох тягне одне до одного. Навіщо ж чинити опір потягу? Вам від цього не втекти, — кучерявий усміхається, але очі його говорять мені набагато більше ніж слова.
Саме після цієї фрази, як брат, як найкращий друг, я мав розповісти про те, що відбувається насправді. Мав розповісти про те, що вона його кохає, судячи з усього, вже давно. Мав пояснити, що її сестра, яку він, можливо, бачив тільки раз, не має нічого спільного з тією людиною, в яку він був закоханий. Не важливо, як і з ким його пов'язало, закохався він явно пізніше, у справжню Дарину. Усе це я мав сказати, але не сказав і ніколи не скажу. Просто тому, що я ніколи не зможу, як він, так вчинити із дівчиною, яку люблю, не зможу підштовхнути до неї іншого.
— Гей, брате? Ти завис? Що з тобою? — трясе брат за плече.
Люблю? Якого біса "люблю"? Звідки взагалі воно взялося?! Це маячня, повна маячня!
Оступаюся, спираючись на двері під'їзду рукою. Дивлюся перед собою, не розуміючи, звідки взялася така маячна думка. Люблю? Я її люблю? Цю корову, цю бегемотиху, цю плаксу? Та що за маячня в моїй голові?! Я її ненавиджу! Ненавиджу! Так буде завжди! Завжди!
Чому таке відчуття, наче я брешу сам собі?
Важко дихаю, заплющую очі, щоб трохи розслабитися, відчуваю її запах, вони зовсім недавно повернулися до квартири.
— Брате, з тобою точно все гаразд?
— Так, ходімо, вони тут, — киваю на двері.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовче прокляття, Марія Власова», після закриття браузера.