Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

А варто було Міхелю поспілкуватися зі Стасом, він хмикнув і сказав:

— Пам'ятаю, Ранхель розповідав про тебе. Говорив на кшталт — дуже тямущий і балакучий хлопчик. Пам'ятається, мені розповідали, як тебе не хотіли брати у фірму і просили відточувати свою майстерність на комусь іншому. Довго відпрацьовував? — запитав із веселою посмішкою.

— Ну, враховуючи, що Ранхель послав мене відточувати й тренуватися на комусь іншому у 18. То у 20 забрав уже до себе, зі словами: досить людям нерви тріпати, пішли нормально працювати. Далі я на ньому ще кілька місяців ставив подачу і те, як потрібно пропонувати. Ну, так щоб мене не хотіли прибити. А далі вже простіше пішло. Щоправда, він постійно записував мене на якісь курси з ораторської майстерності та технік продажів. Пам'ятаю, в той час до ночі я вже насилу міг язиком ворушити.

— Міхелю, а можете показати, де тато з батьками раніше жив?

— Так, але там зараз уже ліс і трохи руїн від будинку залишилося. Адже будинок спалили, а потім ми його розібрали. Після цього Ранхель довго не затримувався на одному місці. Хіба що коли створив ополчення, але тоді ми ховалися в печерах і лісі. Потім коли він повернув собі владу, відбудували будинок. Щоправда зараз у ньому ні хто не живе, а тільки держслужби. Хоча кілька кімнат за бажання можуть бути житловими. Для вас я підготував кімнати в себе. Мені довелося будувати два будинки, один у лісовій частині, інший у межах міста, і якщо захочете зупинитися в місті, то недалеко є океан. Зараз дружина з дітьми в місті живе. Лісовий будиночок пустує.

— Можна ми усамітнимося, — сказав мрійливо Стас.

— А я містом погуляю і до океану.

— Добре, — сказав Міхель, — місця на всіх вистачить з лишком. Максимільян, а ви де хочете?

— Ну, точно не з молодятами, — посміхнувся дідусь, — цим голубкам потрібне усамітнення. А я краще за онукою нагляну, і за правнучкою, — сказав він мрійливо, — Ізько, я ще почекаю наступного правнука. Сподіваюся, хлопчиком порадуєте?

— Обов'язково! — сказав Альфред.

Відпочинок обіцяє бути дуже душевним і приємним. Злочинці спіймані й отримали по заслугах. Кожен із нас знайшов своє щастя. Дідусь дивиться на мене з такою теплотою і надією. Я днями сказала, що вирішила доньку назвати Аніта, як мою маму. Він так розчулився, обіймав і дякував мені за це.

Перед відльотом на Меледіум дізналися, що в Антуана з Інгою теж буде дитина. Настя хитро подивилася на наші дві парочки і сказала:

— Усе хана вам, забудьте про хороший тривалий сон.

На що ми тільки посміхнулися. Інга взагалі відмахнулася, вона готова була не спати ночами заради такого щастя, як стати мамою і народити малюка від коханого. Занадто довго вони до цього йшли. А я поки що намагалася не заморочуватися, і розв'язувати проблеми в міру їх надходження.

Одне я знала точно. Дитину я буду брати з собою на роботу, як робив мій батько. Хоча Альфред жартував на цю тему, може дочка захоче чимось іншим займатися. Або піти по його стопах у військову службу, власне я була зовсім не проти. Думаю, хтось із наших майбутніх дітей точно захоче продовжити сімейну справу. А ми постараємося дати їм усе найкраще, що в нас є — нашу любов, турботу й увагу. І постараємося самі бути для них гідним прикладом.

Кінець

Кінець