Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

«Цей лис знав про візит інспекції і підгадав час для вистави!» – осяяло Сема.

Залишки жалості до Нікала випарувались як дим. Ну і свинота! Навіть дитину свою приплів для кращого ефекту. Правду кажуть: для торгашів немає нічого святого.

– Забирайся, Ніку! Я не візьму твого кіборга.

Власник барахолки сумно закотив очі і з розпачем стукнувся чолом об стіл. Злегка перестарався – пластикова стільниця тріснула, коли Сем бив об неї лід, і тепер прищемила Нікалу шкіру.

– Кіборга?! – простогнав торговець, витираючи сльози. – Чуєте, люди добрі, що діється? Рідну кровиночку ображають! Сироту нещасну за людину не мають!

– То рідну чи сироту? – Сем відчував: ще трохи – і Нікалу справді знадобиться утилізатор.

– Розумниця! Красуня! Чотири дипломи! Дві ліцензії! Їй би жити й радіти, але через таких, як він… О-о-о, куди котиться світ? Бідолашна дівчинка тільки встала на ноги. Депресію перемогла, у люди вийшла… За що їй це, га? Хто ти такий, щоб змішувати її із брудом?!

Торговець почав схлипувати по-справжньому, і на кілька хвилин Сем майже засумнівався у своїй адекватності. Але на пам’ять він ніколи не скаржився. Один-єдиний погляд на екран, що транслював майданчик перед кораблем, повернув душевну рівновагу. На жаль, інші глядачі «Барахолку Ніка» не відвідували, а тому спіймалися на обман з ентузіазмом обивателів, які ніколи не мали справи з шахрайством.

Вовк по-господарськи перетнув кухню і витяг із холодильника банку пива.

– Ковтніть, полегшає, – передав її Нікалу. – Впевнений, сталося непорозуміння. Репутація у Райса така собі, але я б не назвав його людиною, здатною образити дівчину з обмеженими можливостями.

«Дякую на доброму слові», – Сем заскрипів зубами, підозрюючи, що дружня участь Арістея обернеться ще більшими проблемами.

Наче на підтвердження побоювань, Нікал охоче переключився на співчутливу публіку.

– Думаєте? – запитав із перебільшеною надією. – Моя Сана – справжнє янголятко. Мила, добра, слухняна! Школу закінчила у чотирнадцять, навчалася заочно в університетах Мебіса та Рорайни. Ліцензію корабельного техніка отримала ще в юності, а нещодавно їй дали дозвіл на медичну практику.

«О так, вкрай багатогранна особистість», – Сем мріяв придушити Нікала, нехай навіть у присутності свідків.

– То це ж чудово! – Зеленоволоса злюка протиснулася повз Сема, зухвало відштовхнувши його стегном. – Нам якраз не вистачає техніка та медика.

«Угу, ідеальне везіння», – Сем упіймав її за комір і виставив за двері. На жаль, вчинити так само з її батьком не вийшло б за найпалкішого бажання.

– І в чому проблема? – Інспектор не поспішав іти геть. Якби Сем не намагався викорінювати щонайменші натяки на параною, то вирішив би, що Нікал і тут встиг замовити слівце. – Не розумію.

– В тому, що Сана… Моя крихітка Сана! У неї було таке тяжке життя! Росла без батька, з дитинства працювала разом із матір’ю на фермі. «Лайси Інгрід», не чули? Найкращі породи бійцівських лайсів у всій системі!

Сем відчував, що ось-ось вибухне:

– І коли ж це геніальне дитя примудрилося здобути чотири вищі освіти? Між годуванням та чищенням кліток? Не ганьбися, Нікале. Забери кіборга і щезни.

Зі скорботних очей торговця покотилися великі сльози. Сем спантеличився, та потім помітив, що страждалець потай розхитує язиком підбитий зуб, завдаючи собі справжнього болю.

– «Лайси Інгрід»? – задумливо промовив інспектор. – Це не там, де вісім років тому дитина стала свідком злочину? Райсе, можете вивести на екран кілька статей про ту справу?

«Мене загнали в куток», – зрозумів Сем.

Вони точно працювали спільно – діяли надто злагоджено, щоб вірити у збіги. Зараз виявиться, що на Оніксі є певні закони щодо всього цього, і…

Ні. Жодних «і». Будь-який штраф, будь-яке покарання, але кей-гидоти на борту не буде.