Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

— Я більше не залишатиму тебе одну, — сказав я, м’яко, але впевнено, проводячи пальцями по її волоссю. — Я був злий, Янголе. Злий на себе, на ситуацію, і вирішив, що ти захочеш побути з Евелін. Я думав, це буде краще для тебе.

Вона підняла на мене очі, і я побачив у них щось, що стискало моє серце — суміш болю і полегшення.

— Але ти не повинна нікуди вписуватись, Арі. Вони цього точно не варті, — додав я, нахиляючись ближче.

Її губи ледь помітно здригнулися, і, здавалося, вона на мить вагалася, перш ніж знову опустити очі.

— Більше ніколи не залишай мене, — прошепотіла вона, її голос був майже беззвучним, але кожне слово врізалося в мене, як ніж.

І перш ніж я встиг щось відповісти, вона обійняла мене, притиснувшись до моїх грудей. Я відчув, як її тіло трохи тремтить, і це змусило мене ще сильніше притягнути її до себе.

— Ніколи, — відповів я, притискаючи губи до її маківки. — Ніколи, мила.

Її обійми були теплими, але разом із тим вона здавалася такою тендітною, ніби могла зламатися в будь-який момент.

— Ти завжди будеш під моїм захистом, — додав я, проводячи рукою по її спині, відчуваючи, як її дихання поступово стає рівнішим.

Це був не просто момент. Це була клятва. І я знав, що зроблю все, щоб ніколи її не порушити.