Читати книгу - "Господар Вовчої Гори, Нія Козач"

Через деякий час усе ж наважилася знову взяти його в руки. Мені в голову прийшла шалена ідея. А що як перевірити, чи дійсно він чарівний? По великому рахунку, утрачати нічого, адже можна повернутися в будь-який момент. Можна ж просто спробувати туди й назад.

Я пішла до дзеркала. Одягла кулон і обернула його навколо шиї в напрямку за часовою стрілкою. Пам’ятаючи минулий досвід, почекала якийсь час, але нічого не сталося. Я повторила все знову, тільки в іншому напрямку. Знову почекала. Нічого. Я все ще стояла біля дзеркала у своїй кімнаті.

– Глянь на себе, – звернулась я до свого відображення, – чим ти зараз займаєшся? Чарівний амулет? Серйозно?

Уже збираючись зняти кулон, я помітила, що неправильно його надягнула. А що як справа саме в цьому? Отже, я зняла прикрасу і вдягнула знову, але вже правильною стороною. Знову повторила оберт за годинниковою стрілкою. Знову нічого. Безглуздя. Гаразд. Останній шанс. Коли я обернула кулон проти годинникової стрілки, мій зір раптом утратив чіткість. Було враження, що мою кімнату почало спочатку гойдати, а потім і закрутило навколо мене. Я відчула, як мене почало нудити, але в цей момент моя свідомість плавно поринула в темряву.