Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

(Маєток Блейків. Обід. Граф Аластер з дружиною та їхня вихованка Лорейна пили чай на терасі. Маленького Дікона з ними не було: хлопчик займався з учителем історії. Був теплий весняний день. На небі ні хмаринки, всі мали чудовий настрій і лише старий граф виглядав трохи стомленим. Сьогодні вранці він повернувся із замку Греїв, де мав розмову з батьком юної леді Грей – генералом. Ендрю Грей не був проти того, що його донькою зацікавився барон Клемон. Більше того, генерал пам’ятав молодого аристократа ще з військової академії, куди часом навідувався у справах. Мужній і статний юнак вже тоді справив на генерала хороше враження. Зараз граф Блейк саме хотів поговорити з дружиною про барона та поділитися тим, що думає стосовно цього її брат. Лорейна ж ні про причину поїздки дядька в батьківський замок, ні про те, що барон Клемон навідається сьогодні до них у гості – не знала, тому вона була приголомшена, вперше почувши про це. Граф почав розмову)

Граф Аластер

Як добре, що так поспішав я 

Бо міг і не застати генерала. 

Твій батько, Лорі, мав важливі справи 

І саме вже збирався у дорогу… 

Лорейна

Дядечку, Ви бачилися з батьком? 

Як його справи, як здоров’я? 

Граф Аластер

Все добре і він здоровий, не хвилюйся 

Питав про тебе й дуже засмутився, 

Що без його присутності з бароном… 

Твоє відбудеться знайомство й зустріч. 

Лорейна

Я дуже рада, що здоровий батько… 

Але не зрозуміла, що за зустріч 

Ви мали на увазі, дядьку? 

Граф Аластер

Як? Ти хіба не знаєш, дитя, 

Що зустрічі з тобою прагне 

Барон Клемон, цього ж дня? 

Лорейна

Барон Клемон… зустрінеться зі мною? 

Цього не знала я. Як же це, тітко?

Графиня Еленор

Пробач, це я забула… моя вина, 

Ще вчора розказати мала я. 

Лорд Домінік… не знаю, як сказати 

Вже не дитя ти, Лорі, маєш зрозуміти: 

Мета візиту цього… дуже не проста, 

Я нареченого тобі, схоже, знайшла. 

Лорейна

Нареченого? Я не...

Граф Аластер

Ох, люба, не правильні твої слова… 

Ну нащо було так її лякати? 

Поглянь: тремтить вже і така бліда! 

До себе краще йди, дитя, 

І не хвилюйся – приводу нема! 

Лорейна

Я... Добре, дядьку.

(Лорейна встає, вклоняється дядькові та тітці і йде до своєї кімнати. Граф дорікає дружині за те, що так необачно розтривожила дівчину, та ще й перед самою зустріччю з бароном. Графиня виправдовується, кажучи, що сама розхвилювалася і не змогла підібрати потрібні слова. Глянувши на кишеньковий годинник, граф спохмурнів: до приїзду барона Клемона залишалося менше години. Він наказав дружині заспокоїти вихованку і підготувати її до зустрічі з гостем. Графиня вклонилася і мовчки пішла до Лорейни. Руки у неї тремтіли, коли вона постукала у двері і попросила тихо)

Графиня Еленор

Лорі, дитя? Дозволиш зайти? 

Лорейна

Заходьте, тітко.

(Дівчина стояла посеред кімнати спиною до дверей. Коли графиня увійшла, Лорейна схвильовано повернулася до неї і застигла, дивлячись на тітку з відчаєм і страхом. Жінка несміливо сказала)

Графиня Еленор

Пробач. Я спершу не розповіла, 

А потім ті мої слова… 

Лорейна

Ви можете все зараз пояснити? 

Не розумію, що повинна я робити! 

Завжди я слухалася і корилась Вам – 

Боюся зараз вірити… Вашим словам. 

Графиня Еленор

О, дівчинко! Будь ласка, заспокойся…

(Еленор не на жарт злякалася, адже Лорейна тремтіла, а по обличчю її котилися сльози. Графиня злилася на себе за те, що вчора не наважилася розказати вихованці про зустріч з бароном. Вони б поговорили, обдумали все… і Лорейні було б легше. Зараз же часу для розмов зовсім не лишилося. Еленор підійшла і обняла вихованку, погладила по голові, спокійно заговорила)