Читати книгу - "Рекреації"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— О, друже, привіт, що ти робиш у моєму номері? — з усмішкою поцікавився Мартофляк, коли Хомський відчинив йому двері.
— Розумієш, — відповів Хомський, впускаючи його досередини, — Марта дуже хвилювалася, куди ти подівся. Я мусив її заспокоїти.
— А-а, — кивнув Мартофляк, розглядаючись по кімнаті.— Це святе діло. Непогано живем. А я подумав спершу, що тебе поселили до нас третім.
— Всяке буває в цих готелях, — знизав плечима Хомський.
Мартофляк сів у фотель.
— До речі, а де вона сама? — запитав нарешті.
— Хто? — перепитав Хома.
— Марта.
— Вона купається. Вирішила прийняти ванну. Мартофляк підвівся, підійшов до дверей лазнички.
— Мартусю, кохана, я вже тут! — повідомив він. — Ти чуєш? З лазнички почувся енергійний плюскіт води. Марта справді купалася.
Мартофляк повернувся до кімнати.
— Маєш закурити? — спитав.
— На жаль, уже скінчилися.
— Завжди так буває,— зітхнув Мартофляк і добув з кишені ще одного бичка. — Покуримо вдвох. Тобі лишити?
Хома кивнув.
— Грабар би того не курив, — сказав Мартофляк, затягнувшись і відкашлявшись. — Котра година? — І сам собі відповів: — Пів на шосту. Гарно.
— У тебе трохи спішить, — сказав Хома.
— Можливо.
Вони помовчали. Мартофляк передав Хомі свого бичка і зненацька запитав:
— Слухай, а чого ти не сховався, скажімо, під ліжко?
— Дурне тобі в голові, старий, — засміявся Хомський.
— Ні, ти собі тільки уяви — ховаєшся під ліжко чи, наприклад, у шафу. Ми з Мартою лягаємо трохи поспати, а ти потихеньку виходиш. Класний водевіль, ні?
— Ти даремно так думаєш, — безтурботно заспівав Хомський. — Шампана хочеш?
— Наливай, — кивнув Мартофляк.
На цей раз пляшку було відкрито досить легко і майже безгучно. Хома налив по півсклянки.
— Слухай, — запитав Мартофляк, зробивши кілька ковтків, — там завтра, тобто вже нині, бо завтра — це тільки інша назва сьогодні,— там сьогодні в програмі свята немає якого-небудь походу рогоносців? Ти не пам'ятаєш?
— Ні,— збентежено відповів Хомський. — А що?
— Ну, я міг би взяти в ньому участь, — пояснив Мартофляк і поставив склянку на столик.
Хома також поставив склянку і тут-таки отримав потужний удар знизу в щелепу. Все було так несподівано, що він не втримався і впав навзнак.
«Зараз повбивають один другого», — подумала причина бійки Марта, прислухаючись із лазнички. Вона схопила рушник і почала чимшвидше витиратися, аби не допустити такого фіналу.
З губи в Хомського йшла кров.
— Вибач, старий, — сказав Мартофляк. — Я не хотів так сильно.
Він подав руку, і Хома підвівся, струшуючи головою, як боксер у нокдауні.
— Що тут таке? — зайшла до кімнати Марта, в тому самому халаті, пахнучи водою й милом.
Мартофляк чемно поцілував їй руку.
— Вип'єш шампана? — запитав він.
Вони сіли навколо столика, і Мартофляк налив третю склянку.
— Випий, — подав її Марті.— Після ванни корисно.
— Ви що, билися? — спитала Марта.
— Так, — жваво відповів Мартофляк. — І знаєш,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рекреації», після закриття браузера.