Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

Компанія рибалить з човнів. Тільки встигають рибу з гачків знімати. Тут Опанас жилку зубами затягує, а його щелепа вставна й випала у воду.

– Туди-розтуди!!! Ну фо робить! Вона ф дорога, фелепа.

Тут на сусідньому човні сома один піднімає. Відразу метикує:

– Хлопці! У кого штучна щелепа? Дайте на пару хвилин для приколу!

Хтось дає, той бере і вставляє сомові в рота. Підпливає до Опанаса і каже:

– Сом вже твою щелепу собі вставив!

– Не фринди!

– Сам подивись!

Опанас бере сома, дивиться:

– Фиста фігня! Так не буфає! – виймає щелепу, роздивляється уважно. – Та фе не моя! – і викидає в річку…

Сидять два нових українці, випивають. Один каже:

– Братуха, я тут на Десну їздив, сома підняв – метрів сім!

– Не гони, в натурі! Відріж метрів п’ять!

– А я тобі кажу – сім метрів!

– Добре, добре… Але це фігня. Я на полювання їздив… Іду, в натурі, через ліс, чую тріск, шмаляю туди – лось! Лосяру завалив! Тільки до нього, аж чую кроки позаду – блін, лісничий! А у мене ж ліцензії ні фіга немає! Ну я… завалив лісничого, а що робити?… Стою так над ним і чую – в кущах хтось шарудить. Я туди – там парочка… Ну, мені, ясне діло, свідки ні до чого – довелося і їх обох пристрелити. Потім думаю: звідки вони взялись? Йду через кущі, вийшов на галяву – блін! Туристи, палаток десять, чоловік п’ятнадцять! Дістав я автомат, і… щоб, знову ж таки, свідків позбутися скосив і палатки, і туристів! Тільки присів на пеньок відпочити – виїздить на галяву «Ікарус», а в ньому – чоловік сто… Чуєш, я тебе, як брата, прошу, відріж від сома метрів п’ять, бо я їх усіх перестріляю!

Іде якось мільйонер берегом річки і бачить рибалку-голодранця, який лежить собі на пісочку, ніжиться на сонечку, а на вудку уваги не звертає.

– Так ти багато риби не зловиш! – каже мільйонер.

– А навіщо? – озвався рибалка.

– Ну як?! Наловиш багато риби, купиш собі снасті! Наловиш іще більше риби!

– А навіщо?

– Ну, потім купиш собі човен, і улов твій буде ще більшим!

– А навіщо?

– Ну як навіщо?! Продаси рибу, купиш шхуну, трал, наймеш людей…

– А навіщо?

– Та що за дурень! Вони будуть на тебе працювати, а ти будеш на пісочку лежати!

– А я зараз по-твоєму що роблю?

Прийняв лев указ про заборону пияцтва в лісі. В кінці написав, що з’їсть кожного, кого зустріне п’яним. Наступного дня йде лев лісом, нарадуватися не може – усі тверезі, чемні. Раптом іде по стежині прямо на нього заєць – п’янючий в дим. Лев хапає його за шкірку:

– А чи ти чув про мій указ?!

– Вибач, царю, чув. Але пити ми з друзями почали ще позавчора. Я ще не відійшов. Похмілля.

Вибачив лев, демократом був. Наступного дня лев знову тішиться тверезими звіриками. І… з-під куща прямо йому під ноги падає заєць. Пробує повзти.

– Стій, косоокий! Смерть твоя прийшла! Учора я твої казки слухав, а сьогодні квит!

– Чекай, царю! Зрозумій мене як мужчина мужчину. Сьогодні хотів винести з дому порожні пляшки, а серед них виявилася одна повна! Ну, як я міг її викинути? Не втримався! Вибач…

Знову лев відпустив зайця. Третього дня лев обійшов володіння – все в порядку, але ж зайця не зустрів. Тут йому лисиця підказала, що біля річки хтось співає. Мерщій туди. І дійсно, посеред річки, на острові, на камінцях сидить п’яний заєць і співає! Терпіння у лева лопнуло:

– Ти, нахабний вухатий, зараз я тобі башку відгризу!

– А що сталося, царю?

– Ти про мій указ пам’ятаєш?

– Та пам’ятаю, пам’ятаю… А для кого ти його писав?

– Для усіх звірів!

– От бачиш… А нам, рибам, пофіг!

Мисливець приніс знайомому купцеві зайця. Через тиждень мисливець прийшов знову, але купець не дуже хоче знатися.

– Я на минулому тижні приніс тобі зайця, – нагадав мисливець.

Купець промимрив:

– Будь гостем… – І пригостив мисливця супом, жартома кажучи: – Поїж супчику із зайчатини.

Через тиждень до купця завітало ще кілька чоловік і натякають на гостини.

– А хто ж ви такі? – здивувався купець.

– Ми родичі того мисливця, який тобі зайця приніс.

Купець загостив їх. А ще через тиждень – знову до купця у