Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей"

— Один скотч!  —  прокричала і витріщилась у свій телефон.  

—  Ваше замовлення, —  протягнув мені склянку дуже привабливий молодик з чорнявим волоссям і виразною усмішкою.  

—  Дякую, —  я теж натягнула скупу посмішку і випила залпом склянку зі скотчем. —  Повтори! —  На це він лише усміхнувся і знову наповнив мені склянку. Я знову висушила її до дна. Мені хотілося помститися Олександру, але я не могла не було в мені сил.  

Випивши ще кілька склянок я вдосталь напилась. За цей час до мене підійшло два чоловіки з запитаннями. <<Чому така красуня і сама?>> На, що я відповідала: що мій чоловік залишився в номері. І вони відразу йшли геть. 

Коли дійшла до свого номеру ледве перебираючи ноги. Впала одразу ж на ліжко. І так  заснула в одязі. 

***

Прокинулась з таким головним болем. Що не могла ніяк відкрити очі. 

—  Ааааа... —  почала сідати на ліжко і кричати. Тримаючись двома руками за голову.  

—  Добре вчора напилася? —  чийсь голос пролунав по кімнаті. І мене відразу кинуло в холод.  

Я підняла голову та округлила очі: 

—  Якого чорта ти тут робиш? —  прохрипіла я дивлячись, як на кріслі сидить Олександр і біля нього стояли його охоронці.  —  А знаєш... Не відповідай..  Байдужне, —  його обличчя до цього яке було з легкою посмішкою одразу  стало похмуре.  

Я постаралася встати та помалу пішла до ванної кімнати. Ніяк не звертаючи на нього уваги. Прийнявши душ і випила аспірину. Вийшла з душу закутавшись у рушник. Одразу пішла до шафи.  

—  Може поговоримо? —  почула лагідний голос Олександра.  

Ага зараз ось. Так взяла та здалася...

 Щоб підкинути масла в вогонь скинула з себе рушник, який безшумно впав до моїх ніг залишаючи мене в одних трусиках і почала одягатися.  

—  Вийшли всі! —  закричав люто чоловік до своєї охорони.  —  Ти, що робиш!?! —  кричав він поки за нами закривалися двері. 

—  Одягаюсь, —  посміхаючись натягувала  сарафан. Тоді повернулась до Олександра, але не для того, щоб його побачити, а шукаючи свій телефон. Якраз побачила його на тумбі за його спиною.

Я пішла брати його коли почула: 

—  Ти ще довго будеш мене уникати?  —  запитав Олександр хапаючи мене за руку. Я подивилась на нього повними гнівними очима. Вирвала руку і нарешті дійшла до своєї цілі, взяла телефон. Сумочку і пішла до дверей.  

—  Не хвилюйся, сьогодні після роботи повернусь додому, але сильно не радій. Все буде так, як зараз. Колишню мене тобі ще не скоро побачити, —  після останніх слів вийшла з номеру, як нічого й не бувало. 

Їхавши до університету думала про події вчорашнього дня і сама не вірила, що таке може статися зі мною.

В університеті зустрілася з Ритою і все їй розповіла. Як завжди подруга рвалася в бій і я її спиняла.  Тоді поїхала на свою роботу де мене чекав усміхнений начальник. Який радувався кожному моєму приходу. Йому десь років тридцять п'ять. Звати Стас Волков. Молодик з чорнявим волоссям і дуже привабливою зовнішністю. 

—  Доброго ранку Стасе, —  заходячи до його кабінету промовила.  

—  Тепер доброго Мелі... Радий вас бачити, —  усміхнено промовив він.  

Так і пройшов ще одна половина мого дня. Різні клієнти, папери, усміхнений начальник. З піднесеним настроєм я поїхала в готель де зібрала свої речі й поїхала в особняк.  Вийшовши з машини я в першу чергу прийшла до тями. Кілька разів вдихнула і видихнула. Відала ключі від машини дворецькому і дала настанови, що до своїх речей. Тепер я житиму у своїй старій кімнаті.  

Після цього зайшла у вітальню де вже сидів Олександр з вишукано накрити столом. Довго не думаючи сіла за стіл. 

—  А ти підготувався, —  натягнуто усміхнулась і почала їсти. 

—  Все для тебе Маленька, —  він посміхнувся і теж почав їсти.

 —  Я й не сумнівалась, —  хмикнувши  продовжила їсти. 

Вечеряли ми мовчки. Олександр постійно сіпався і поглядав в різні сторони. Я лише спостерігала. Після такої вечері вже не хотілося і говорити.  Я встала і пішла до своєї кімнати. Хотілося змити з себе весь день. Так і вляглася в ванну з головою. Думки так  і лізли в голову. 

Треба було з цим цирком, щось робити. Я більше не могла. Нерви на межі. Я й так довго протрималась. Дуже тяжко думати, що він з кимось на стороні. Я винирнула з води та сіла. Накривши голову руками. Сльози потекли...  Я не могла стримуватись. Так і просиділа до опівночі. Якось діставшись до ліжка так і заснула загорнута в рушник скрутившись клубочком.