Читати книгу - "Маленькі жінки. II частина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Із цими словами Емі повернула свої творіння, кивнула, усміхнулася і поспішила відійти, відчуваючи, що легше зробити дружній жест, ніж затриматися й вислухати слова подяки за нього.
– Як це мило з її боку! А ви як думаєте?
Емі не почула, що саме відповіла Мей, але інша молода особа, що мала досить кислий вираз обличчя (ймовірно, через те, що робила лимонад), помітила з неприємним сміхом:
– Дуже мило! Адже вона знає, що не зможе продати їх зі свого столика.
Це було важко. Коли ми приносимо свої маленькі жертви, нам хочеться, щоб їх, щонайменше, оцінили. На мить Емі пошкодувала про свій порив, відчуваючи, що вислів «чеснота сама собі нагорода» не завжди справедливий. Але він справдився! І Емі незабаром переконалася в цьому – настрій її почав поліпшуватися, а її стіл ставав дедалі красивішим під її вмілими руками, всі дівчатка були дуже добрі до неї, і здавалося, що один цей маленький вчинок дивним чином позитивно вплинув на всю атмосферу того, що відбувалося в залі.
Це був дуже довгий і важкий день для Емі. Вона сиділа за своїм столиком часто в повній самоті, бо маленькі дівчатка скоро втекли. Мало хто хотів купувати влітку квіти, тож її букети почали в’янути.
Тим часом столик із художніми виробами притягував погляди, оскільки мав найпривабливіший вигляд. Навколо нього постійно юрмилися покупці, а посильні невтомно відносили виручку, побрязкуючи монетами в коробках.
Емі часто кидала сумний погляд в той бік, пристрасно бажаючи перенестися зі свого кутка, де нічого було робити, туди, де вона відчувала б себе на місці й була б абсолютно щаслива. Може, сидіти в кутку й чекати рідкісних покупців не здалося б деяким із нас такою вже важкою справою, але красивій, діяльній юній дівчині це було не тільки нудно, але й прикро, а думки про те, що ввечері її знайдуть тут у такому стані рідні, Лорі та його друзі, були справжніми тортурами.
Ближче до вечора вона прийшла додому пообідати й виглядала такою блідою і втомленою, що всі зрозуміли: день виявився важким, хоч вона не скаржилася і навіть не сказала про те, що передала свої вироби на столик Мей. Мати дала їй додаткову чашку міцного чаю, Бет допомогла перевдягнутися і зробила чарівний маленький вінок на її голівку, Джо здивувала всю сім’ю тим, що вбралася з незвичним для неї старанням і туманно натякнула, що декому знову доведеться помінятися місцями.
– Прошу тебе, Джо, не треба ніяких грубощів. Я не хочу скандалу, нехай все йде, як іде, і поводься пристойно, – благала Емі, знову йдучи з дому. Вона вийшла раніше, щоб пошукати свіжі квіти для свого бідного столика.
– Не хвилюйся, я маю намір лише зробитися чарівно люб’язною з усіма знайомими і постаратися утримати їх у твоєму кутку якомога довше. Тедді та його друзі допоможуть мені, і ми ще покажемо їм усім! – відповіла Джо, провівши сестру до хвіртки, на якій і повисла в очікуванні Лорі.
Незабаром у сутінках почулися знайомі кроки, і Джо кинулася на цей звук.
– Це хто, мій хлопчик?
– Звичайно, а це моя дівчинка? – і Лорі поклав її руку під свою з виглядом людини, якій більше нема чого бажати.
– О, Тедді, тут такі справи! – і Джо із сестринським запалом почала розповідати про кривди, завдані Емі.
– Зараз тут з’явиться ватага наших хлопців, і я не я, якщо не змушу їх миттю розкупили всі квіти до останнього букета, а після цього розташуватися на залишок вечора навколо її столика, – сказав Лорі, гаряче підтримавши план Джо.
– Емі каже, що квіти нікуди не годяться, а свіжих можуть не принести вчасно. Не хочу бути несправедливою або надміру підозрілою, але не здивуюся, якщо квіти взагалі не надійдуть. Якщо люди роблять одну гидоту, вони, ймовірно, зроблять іншу також, – завважила Джо з огидою.
– Хіба Гейс не дав вам найкращих квітів із нашої оранжереї? Я ж йому казав.
– Я цього не знала. Він, ймовірно, забув, а оскільки твій дідусь нездужає, я не посміла його турбувати, хоч мені й хотілося попросити трохи квітів.
– Що ти, Джо! Як ти можеш думати, що потрібно просити! Квіти точно такі ж твої, як і мої. Хіба ми не завжди ділимо все навпіл? – почав було Лорі таким тоном, від якого Джо завжди ставала колючою, мов тернова квітка.
– Спаси й помилуй! Сподіваюся, що це не так. Половина деяких з твоїх речей мені зовсім би не підійшла… Послухай, ніколи стояти тут й падати духом. Я повинна піти й допомогти Емі, а ти перевдягнися, а якщо будеш такий ласкавий, що скажеш Гейсу, щоб він відніс букет красивих квітів в зал, де влаштований базар, то дуже мені допоможеш.
– Я допоможу тобі із задоволенням, – сказав Лорі так багатозначно, що Джо негостинно зачинила хвіртку перед його носом і крикнула через огорожу:
– Іди, Тедді, в мене обмаль часу.
Завдяки змовникам до вечора становище Емі змінилося докорінно, бо Гейс надіслав туди море квітів, до того ж – чарівний кошик, у якому з властивою йому майстерністю склав букет. Цю композицію помістили в центрі столика. Потім прибуло сімейство Марч у повному складі, й стараннями Джо успіх торгівлі був забезпечений, бо люди не тільки підходили до столика, але й залишалися – сміючись, слухали її веселі розповіді, принагідно захоплюючись смаком Емі.
Лорі та його друзі теж кинулися в авангард відвідувачів, розкупили букети й розташувалися біля столика, зробивши куток Емі найбільш жвавим місцем у залі. Тож Емі повністю занурилася у свою стихію. На той час вона вже дійшла остаточного висновку, що врешті-решт чеснота все-таки є сама собі нагородою.
Джо була зразком пристойності й, успішно оточивши Емі почесною вартою, тепер прогулювалася по залу. Випадково підслухані уривки розмов прояснили для неї мотиви поведінки Честерів. Вона дорікнула собі, усвідомивши свою частку провини за те, що сталося, й вирішила якомога швидше домогтися зняття звинувачень з Емі. А також дізналася про те, що Емі повернула свої вироби на столик Мей, і знайшла сестру уособленням великодушності.
Проходячи повз столик із художніми виробами, вона оглянула його поглядом в надії побачити твори сестри, але там не було й сліду їх. «Засунули подалі, щоб ніхто не бачив», – вирішила Джо, яка могла пробачити нанесені їй самій образи, але спалахувала гнівом щоразу, коли образи наносилося її сім’ї.
– Добрий вечір, панно Джо. Як справи в Емі? – запитала Мей з доброзичливим виглядом, бо хотіла показати, що теж здатна проявити благородство.
– Розпродала все, що в неї було гідного, а тепер веселиться в колі гостей. Квітковий столик завжди приваблює покупців, як ти знаєш, «особливо чоловіків».
Джо не змогла втриматися від цієї маленької шпильки,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленькі жінки. II частина», після закриття браузера.