Читати книгу - "Прозріння"

Ну а ми тепер, повернувшись до того помешкання, з якого почали свої спостереження, мусимо сказати, що всупереч тому, чого цілком природно було сподіватися, ніхто зі слухачів чи то радіо, чи телебачення не звернув уваги на те, що з уст президента не злетіло жодне з усталених звернень, ані перше, ані друге, ані третє, можливо, через гострий драматизм його перших слів, які вилетіли в ефір, Я звертаюся до вас, тримаючи в руках своє серце, мабуть, літературні помічники керівника держави порадили йому не вживати жодного з уже згадуваних звернень з огляду на їхню пустоту й недоречність. І справді, треба визнати, що було б цілковитою й принциповою недоречністю сказати, Шановні співгромадяни, або Дорогі співвітчизники, ніби президент мав намір оголосити, що, починаючи від завтрашнього дня, зменшаться на п’ятдесят відсотків ціни на бензин, а не кинути переляканій публіці кривавий, слизький і ще тріпотливий труп. Те, що президент республіки збирався сказати, Прощайте, прощайте до невідомого дня, усі вже знали, але, звичайно, людям було цікаво послухати, якими словами пояснить він свій намір розлучитися з ними. Далі ми подамо його повну промову, на жаль не маючи змоги записати тремтіння голосу, тремтіння рук, випадковий зблиск невтриманої сльози, Я звертаюся до вас, тримаючи в руках своє серце, я звертаюся до вас, розчавлений болем несподіваної й незрозумілої розлуки, наче батько, покинутий дітьми, яких він так ніжно любив, розгублений, спантеличений, думаю, що розгублені й ви перед низкою незвичайних подій, які зруйнували нашу досконалу родинну гармонію. І не кажіть, що це ми, що це я особисто, що це наш уряд і наші депутати розлучають нас із нашим народом. Це правда, що сьогодні вдосвіта ми переїздимо до іншого міста, яке віднині стане столицею нашої країни, це правда, що ми прощаємося з містом, яке було й перестало бути центром управління нашою країною, що внаслідок природного плину речей створить серйозні труднощі для врівноваженого функціонування урбаністичної агломерації такого значення і з такими фізичними та соціальними розмірами, це правда, що ви опинитеся оточеними, затиснутими всередині периметра міста, що ви не зможете з нього вийти, а якщо вдастеся до такої спроби, то дістанете збройну відповідь, але ви ніколи не зможете сказати, що провина за таке становище лежить на тих, кому народна воля, вільно виражена у послідовних, мирних і легальних демократичних дискусіях, доручила долю нації, щоб вони боронили її від усіх небезпек, внутрішніх і зовнішніх. Це ви, ви в усьому винні, ви ганебно відмовилися від національної згоди й звернули на криву дорогу заколоту, недисципліни, найганебнішого диявольського виклику проти легальної державної влади, яка має таке велике значення в історії всіх народів. Не нарікайте на нас, нарікайте передусім на себе, а не на тих, хто сьогодні звертається до вас моїм голосом, тих людей, що перебувають в уряді і багато разів просили вас, та що там я кажу, просили, слізно благали вас, щоб ви відмовилися від своєї злочинної впертості, яка досі, попри великі й щирі зусилля, до яких вдалися люди, що керують державою, ще й сьогодні, на превеликий жаль, залишається несхитною й непроникною. Протягом століть і століть ви перебували на чолі країни й протягом століть і століть, коли наставали часи лихоліття, колективного нещастя, наш народ мав звичай звертатися поглядом до цього бугра, до цих пагорбів, знаючи, що звідси прийде допомога, втішне слово, звідси йому вкажуть непомильну дорогу до майбутнього. Ви зрадили пам’ять своїх предків, ось жорстока правда, яка вічно тривожитиме вашу совість, вони спорудили камінь по каменю олтар батьківщини, ви ж вирішили зруйнувати його, нехай ганьба впаде на ваші голови. Усією силою своєї душі я хочу вірити, що ваш безум має тимчасовий характер, що він довго не триватиме, хочу думати, що завтра, і я звертаюся з молитвою до неба, аби це завтра настало якнайскоріше, каяття лагідно проникне у ваші серця, й ви примиритеся з національною спільнотою, повернетеся до своїх коренів, як повертається блудний син до батьківського дому. Тепер ваше місто залишилося без нас. Ви не маєте уряду, який би навчав вас, що вам можна робити, а чого не можна, як ви повинні і як не повинні поводитися, вулиці міста будуть вашими, вони належатимуть вам, користуйтеся ними, як вам заманеться, жоден представник влади не зупинить вас і не дасть вам добру пораду, але також, запам’ятайте мої слова, жоден представник влади не захистить вас від злодіїв, ґвалтівників і душогубів, такою буде ваша свобода, втішайтеся нею. Можливо, ви плекаєте ілюзію, що, потураючи своїм примхам, ви зможете організуватися краще і краще боронити свої життя, аніж це робили ми за допомогою стародавніх методів і стародавніх законів. Це жахлива помилка. Рано чи пізно ви муситимете підкоритися вождям, які по-звірячому виринуть із неминучого хаосу й підкорять вас своїм законам. Отоді ви й усвідомите трагічні масштаби своєї омани. Можливо, ви повстанете, як ваші предки повставали за часів тоталітарної влади, як це було в жахливі часи диктатур, але не плекайте ілюзій, ваші заколоти будуть нещадно придушені, й вас ніхто не покличе голосувати, бо не буде виборів, а навіть якщо їх хтось і організує, то вони не будуть вільними, справедливими й чесними, як ті, що їх ви зневажили, й так триватиме до того дня, коли збройні сили, які разом зі мною та з урядом нації сьогодні вирішили покинути вас тій долі, яку ви собі обрали, муситимуть повернутися, щоб визволити вас від страховищ, вами ж таки породжених. Усі ваші страждання виявляться марними, нікчемною буде ваша впертість, і тоді ви зрозумієте, хоча й надто пізно, що права даються у словах, якими вони промовляються, а потім записуються на папері, чи це буде конституція, чи закон, чи якісь правила, ви зрозумієте, а може, й переконаєтеся, що їхнє необережне, необмірковане застосування може спотворити найміцніше організоване суспільство, й зрозумієте нарешті, що звичайний здоровий глузд наказує сприймати дещо як звичайний символ, а не як можливу й ефективну реальність. Голосувати чистим бюлетенем, це ваше невід’ємне право, ніхто його у вас не відбере, але так само, як ми забороняємо дітям гратися із сірниками, так само ми застерігаємо народи, щоб до своєї безпеки вони не підмішували динаміт. Я буду закінчувати. Я прошу вас сприйняти суворість моїх застережень не як загрозу, а як припалювання проти гнійної інфекції, яка виникла у ваших