Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ніка швидко зібралась з думками. Доки Ед спостерігав за нею, оглянула кожен закуток, зазирнула в кожну шпарину.
– Що? – сердито фиркнула, зустрівши погляд Еда.
– Ти любиш свою роботу.
– Відкрив Америку!
– Приємно бачити, що хтось може любити це лайно!
– Я хочу вірити, що роблю світ кращим. І чистішим…
– Мило. І наївно. Щось знайшла?
– Минув майже місяць. Тут були слідчі. Вбивця теж міг навідатись і прибрати. Але мене дивує, чому інші вбивства зовсім близько, але не тут?
– Про це я хотів з тобою поговорити. Дивись! – просто по шарові пилу на столі Ед поставив крапку пальцем в перчатці. – Це – будиночок! Ідемо далі! – відступив убік і поставив ще крапку. І ще одну.
– Відрізок. Маршрут вбивств?
– Саме так. Три місця злочину. А тепер четверте – поставив точку з іншого боку і лінією з'єднав всі. Відрізок вийшов з кутом. – А це – останнє місце. Воно по іншу сторону чомусь.
– Ед, – Ніка дістала телефон та сфотографувала малюнок на столі. – Злочинів було 5, а не 4.
– 4.
– Але одна жертва жива, в комі, і…
– Вона вийшла з коми вчора.
– Що?!
– Вибач, але тебе хтось добряче підставляє, Ласко! Відділок не дає тобі інформації, хоче, щоб ти тут нічого не знайшла?
– Але звідки про це знаєш ти? – Ніка рефлекторно підняла руки долонями до Еда. – Це неймовірно! Я здаюсь! Чесно!
– Не поспішай, ми про це поговоримо окремо. Так от, в нашого виродка жертви не виживають. Це раз. Дівчина впізнала свого нападника – це два. Він її колишній, що хотів замаскувати все під серію. В нього алібі на всі інші вбивства це три.
– Чорт! – Ніка розсерджено підфутболила ящик з пивними бляшанками. Ті сердито задзвеніли, кілька з них випали з ящика.
– Треба було, мабуть, тебе підготовити. Не дуже приємно дізнаватись таке про колег.
– Не треба! І так, я дуже зла зараз.
– Розумію. Але ти мені подобаєшся такою. Тобі личить.
– Іди ти! Знайшов час жартува… – Ніка різко замовкла й швидко присіла над ящиком.
– Ти чого? Знайшла залишки смачненького пива? – та посмішка Еда швидко зникла з обличчя, як тільки Ніка дістала те, що привабило її погляд – маленьку голочку. І як тільки помітила її там?
– Що це? – Ед підійшов ближче, намагаючись в світлі брудної лампи розгледіти знахідку.
– Голка.
– Схоже на голку для тату-машинки. Тільки чому вона тебе так зацікавила?
– Бо це не для тату-машинки. Це – для машинки, за допомогою якої роблять перманентний макіяж. Багато знаєш байкерів з пудровими брівками? – задоволено фиркнула, мов дійсно рада гарному полюванню ласка.
– На щастя ні одного. Ти впевнена?
– Так! Я собі щороку роблю… А, не важливо! Моя подруга майстер перманентного мейку.
– Думаєш, це нам щось дасть?
– Не знаю. А найсумніше те, що я тепер не знаю, чи можу вірити своїм.
– Знайоме гірке відчуття.
– Ага. Але дякую тобі, Еде!
– Зараз почервонію! Поїхали звідси, не хочу здибатись тут з п’яними "Акулами" і їх дівками.
Дорога до “У Старого Вовка” пролетіла швидко. купа думок, серед яких і досить гіркі про відділок і колег, завадили Ніці насолодитись поїздкою. Однак, відвертість Еда вона оцінила.
“Мінус один підозрюваний і плюс купа нових питань” – резюмувала вона, засинаючи. Ранок обіцяв бути дієвим і продуктивним. Та, хоч на кілька питань відповіді дати.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн», після закриття браузера.
