Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 Трохи по-дурному прозвучало питання. Дівчина скептично-здивовано глянула на нього, говорячи поглядом: ти знаєш як пройшов, ми ж разом працюємо. Він поспішив виправити ситуацію.

-          Ти мене не зрозуміла. Може якісь цікаві моменти були. Припустим на обіді офіціантка принесла тобі борщ з мухою чи, чого доброго, з тарганом? – скривився в співчутливій посмішці.

 Ліна глянула на нього з долею недовіри, але відповіла:

-          Мух в борщі не було, але я маю підозру, що було напльовано. Мені принесли чай з льодом замість з лимоном і я попросила поміняти. Офіціантка була не в захваті, - всміхнулась дівчина.

-          Ну і ти як годиться, взяла і написала гнівний відгук? – серйозним тоном спитав Вадим.

-          Так, я вже взяла до рук телефон з наміром написати все що я про них думаю, але мене відволік шум. Дві відвідувачки сварились. Там було щось про підсиджування на роботі, а почалося все здається з неподіленої чи то краденої булочки з чорницями, - з таким же серйозним виразом обличчя розповідала Ліна.

-          І що сказала поліція?

-          Сказали, що обов’язково візьмуться за цю справу тільки-но розкриють всі злочини, - Ліна не могла вже стримувати сміх.

-          Ну то що там з тою булочкою? Сподіваюсь на радість всім клієнтки побились?

-          Та посварились трохи і розійшлись, - знизала плечима Ліна.

-          Головне розчарування дня, - зітхнув Вадим, - а я вже нафантазував висмикування волосся, штрикання в очі і валяння по підлозі.

-          Ну звісно. Тільки забув додати, що в купальниках і намазаних олією, - закотила очі Ліна.

-          Гм, цікава ідея. Таке вже хтось робив? – весь вигляд Вадима вказував на його серйозну зацікавленість.

 Дівчина не витримала і розсміялась.

-          Ну-ну, продовжуй. Що ще відбувається в закулісному житті фірми?

-          Не знала, що в тобі захована пліткарка? – піддразнила його Ліна.

-          Я ж керівник, повинен все знати. Та й тиждень шалений, хочу трохи відволіктись. То ж хто ще побився?

-          А тебе тільки бійки цікавлять?

-          Ну ж не графік відвідин вбиральні керівником служби безпеки.

 Ліна вкотре розсміялась і трошки заспокоївшись заговорила:

-          Згадала. На днях двоє дівчат з операторів розсварились, бо виявилося, що вони вибрали собі однакові весільні плаття. Потім одна з них перекинула принесений іншою торт до дня народження. Скандал був, що аж до мене слухи дійшли.

-          Людство мене засмучує, - захитав головою і усміхнувся на це Вадим.

-          Ну де ж вам небожителям зрозуміти проблеми простих людей, - дразнила його поглядом.

-          Це хто? Це ти про мене? – перебільшено-ображеним тоном заговорив він і з докором глянув на неї, але смішинки в очах видавали справжні його почуття.

-          Ти маєш бути авторитетом, а хто поважатиме тебе і слухатиметься, якщо ти в кафе посваришся за пиріжок.

-          До твого відома, я ще той бунтівник, - виразно глянув на неї. - От завтра візьму і прийду без краватки.

 Ліна знов заливисто розсміялась дзвінким мелодійним сміхом, що так подобався Вадимові.

-          Ти часто ходиш без краватки, - крізь сміх заговорила вона.

-          Бунтівник, - кинув на неї смішливий погляд.

-          Ага, і не інакше, - в голосі дівчини був один скептицизм. - Аж вуха болять від того, що ти оце мені навішав.

-          Ти про що? Я абсолютно серйозний. В мене відсутнє почуття гумору, - з виглядом ображеного достоїнства заговорив він.

-          Нема, кажеш? – перепитала, підозріло звузивши очі і стримуючи сміх.

-          А-а, - захитав головою, не дивлячись на неї, - я злобний зануда, який заставляє працівників сидіти за роботою до пізна.

 Потім глянув на неї, хитро-грайливо закивав бровами і знову вернув увагу до дороги. Ліна тільки тепер збагнула, що повз її увагу пройшло як вони сідали в авто, дорога, а вони вже майже на місці. Розмова з Вадимом заполонила всі її думки.

-          Так-так, мене попереджали, - відповіла на його останню репліку. – Взагалі радили зробити прививку. Лякали, що ти можеш покусати.

 Машина зупинилась біля будинку Ліни.

-          Так, тебе попереджали не безпідставно. Я великий і страшний сірий вовк.

-          Швидше вовченя, яке відкидає велику тінь, - піддразнила його Ліна.

 Усмішка повільно сповзла з його обличчя, залишаючи по собі хижацький, небезпечний погляд. Погляд від якого дівчина відчула себе здобиччю.

-          Вовченя значить? - перепитав глибоким оксамитовим голосом.

-          Ні-ні, я передумала. Мені вже пора, - вона заметушилась, беручи сумку і шукаючи як відчинити двері. – Дякую, що підвіз і все таке!

 Вона швиденько вибігла і проходячи перед автомобілем в світлі фар, спонтанно, мов вередлива дитина, показала язика – не боюся я тебе.

 Помилка! Велика дурниця!

 Ліна почула як відчинилися двері з водійського боку. Вона підстрибнула від несподіванки і істерично сміючись побігла до будинку в безпечне укриття. Перед самими дверима дівчина відчула як сильна рука обхопила її за талію і підняла над землею. Ліна виривалась і тихим, але злобним голосом, щоб не привертати уваги, вимагала відпустити її.

 Вадим опустив її на землю, повернув до себе лицем і притис до стіни, обіпершись руками по обидві сторони від її голови.

 Мишка була в повній владі змія.

-          Це що таке було? – чітко проговорив кожне слово Вадим.

-          Ти про що? – Ліна вибрала стратегію «прикинутися дурочкою» і подивилась на нього невинними оченятами. - Не розумію, що ти від мене хочеш.

-          Твій пустотливий язичок, - від його голосу все в середині переверталось. – Йому можна знайти краще застосування, аніж дразнити шефа.

 Його двозначна фраза, його близькість, запах його парфумів збивали з пантелику. Думки розбіглися і відповідь застрягла в горлі. Серце вистрибувало з грудей. Вона ледь трималась на ватних ногах. Його важкий, потемнілий погляд подавляв волю. Ліна побачила як він перевів увагу на її губи.