Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Maks:Ти хотіла поговорити. Про що?

Бачив що вона переглянула повідомлення але довго нічого не відписувала. Я вже відклав телефон і пішов у душ. Коли повернувся то побачив що вона все ж відписала.

Kala:Не думаю що це телефонна розмова. Ти сьогодні приїдеш?

Ух ти. Що ж вона уже там собі понапридумувала?

Maks:Найскоріший термін коли я зможу з тобою поговорити-це завтрашній вечір. Якщо батько знову щось не придумає. Так що давай кажи або не мороч мені голову. Доки я добрий.

Kala:Гаразд,злюк. Я не пам'ятаю що було на вечірці. Вранці прокинулася у твоїй куртці. Останнє що пам'ятаю то поцілунок....тому я хотіла спитати,він був з...тобою?

Що? От в неї фантазія? Сподіваюся вона про це нікому не розповіла.

Maks: Ти з дуба рухнула? Яке зі мною?

Kala:А з ким тоді? Катя сказала що коли нас знайшла то ми двоє були мокрі а ти ще й злий. То кого ж я поцілувала?

 Ну вона дає. Скучно з нею не буває.

Maks: По перше,цілувалася ти не зі мною. І цього в принципі не могло статися. Як тобі таке в голову взагалі прийшло? Я як знайшов тебе то ти з якимось чуваком була. Цілувалася.  Я вас розігнав. Отримав від тебе лекцію що не маю втручатися у твоє особисте життя. Доречі,ти стверджувала,що я порушив ваш особливий момент і ти цього хотіла. Так, що на наступний раз з алкоголем обережніше. А мокрі були тому,що хтось скупатися захотів. От і вся історія. Причому через тебе я мокрий лишився.

Kala:  Чесно? Тобто нічого не було? Я зараз від радості заскачу.

Її реакція викликала в мене усмішку. Ну,видно наскільки вона ще дитяча. А потім прийшло усвідомлення. Тобто вона б не хотіла мене поцілувати?Але,звідси пішла і інша думка. Якби вона не хотіла тоді б не подумала що поцілунок був зі мною. Навіть мені інколи страшно в яку глушину мене заводить моє мислення. На цьому наша переписка скінчилася і я поставивши телефон на стіл пішов по склянку води котра була в кімнаті. Попри нічну пору надворі достатньо тепло тому я вийшов на балкон навіть не одягаючись адже після душу крім рушнику на моєму поясі більше нічого не було. Спати страшенно хочеться, але...я раптом згадав іще про один момент. Тому повернувся до телефону,одягнувся і вийшов тихо з номеру. В мене є десь дві години і за цей час я маю все встигнути. Тому я скочив на моцик і помчався до Віктора. Він звичайно ж не був радий бачити мою особу настільки рано, але впустив і часу приділив.

Щойно я повернувся назад у номер то вже знову відчував, що просто валюся з ніг. Я як ходячий привид,хоча це ясно, враховуючи що вже два дні поспіль я ще очі не закрив на більше ніж 1 хвилина. На годиннику восьма година тому я розбудив Яну. Виявилося що вона коли не виспиться так само дуже емоційна. Це якщо легко сказати. Насправді я вислухав великий вступ на рахунок того що я безсовісний,її риторичне запитання "Де була моя голова коли я на це погоджувалася?" ну і іще не обійшлося без згадки вчорашнього вальсу котрий ми вчили. Яна люб'язно мене затвердила що через свою невинність мої ноги залишаться добряче потоптані. Після такого великого розкладу всіх карт ненависті ми поїхали в магазин обирати мені піджак. Сорочка була звичайно ж чорна. Ще б я чепурився на весілля батька котрого ненавиджу не менше ніж це весілля. Яна сукню обирала сама. Все ж вона вибрала її так само чорну у тон під мій костюм. Не знаю спеціально чи просто так що сподобалась. Сукня була довгою в саму підлогу, на талії з красивим жовтим тонким паском. Рукав був тільки один і той не з звичайної тканини а з прозорого матеріалу як зазвичай фата у наречених. Описувати ці дівчачі штучки точно не моє. Ми ще з пів години ходили по магазинах шукаючи туфлі під цю сукню. Хоча я уже знав що до вечора вона переодягнутися з цього всього. І ця ймовірність у 99.9% справдиться бо на вулиці досі тепло хоча і передають після обіду грозу. Коби ж і була. Принаймні погода відповідатиме моєму настрою. 

Коли ми нарешті все купили то повернулисч назад у готельний номер де пізніше Яна сама одягнулася,заколола волосся і зробила макіяж. Ну,нічого незвичного я не бачив. Волосся зібрала в легку гульку позаду і витягла передні прядки як банально це б не звучало. Макіяж мінімальний. Тільки от він знадобився і мені адже Яна затвердила що я з своїми мішками під очами не можу просо так вийти з нею у люди. Це ж буде,як вона сказала "невідповідно до гри". Тому коли і я вже був підпудрений,хоча разів з чотири за момент її махання якоюсь мукою навкруг мого обличчя я ледь не пчихнув, ми вийшли на вулицю і сіли в машину котру я ще вранці пригнав після поїздки до Віктора. Мені сіла мені за кермом було небезпечно але все ж ми без проблем, на жаль чи на щастя доїхали до пункту призначення. РАЦС-мерехтіла вивіска перед очима. Ненавиджу це місце. Саме тут люди стають на свій з

Найхибніший шлях. Адже кохання-не існує і я особисто,дякуючи Лії в цьому переконався. А потім і батько за тиждень після смерті  мами одружується з іншою. Хіба це не є достатнім доказом? Під будівлею уже красувалася машина батька через що можна було зрозуміти що всі на місці. Я глянув на годинник котрий показував першу годину дня. Попри ранішню спеку зараз небо затяглося хмарами. Хоча б щось добре в цьому дні є.

-Так ми ідемо чи ти вже передумав і я можу вимикати свою спокійність, елегантність і все інше про що ти вчора торочив?

-Ідемо.

Як би сильно мені не хотілося,але зараз дійсно потрібно іти. Я не скажу що змирився з вибором батька,але коли ти безсилий то який сенс битися головою об стінку? І так не допоможе. Та й і я вже через декілька днів поїду і побачу цю щасливу "сімейку" тільки на зимових канікулах. Хоча,щось мені підказує що якщо батько зрадив мамі то з Лідою його ніщо так же не втримає.

Як думаєте, втома Макса пройде просто так?😈. Думаю по смайлику ви зрозуміли що щось він та й натворить. Чекаю ваших думок стосовно цього. Всіх безмежно люблю і дякую кожному за зірочку і додавання книги у бібліотеку ❤️