Читати книгу - "Сила тяжіння, Калашнікова Лідія"

-Нічого? - Алекс свиснув - Вона пускала на тебе слину. Навіть не приховувала того.

-Не вигадуй - буркнув Гаррі, хоч і знав, що це правда.

Невже Бетті не брехала? І що йому робити тепер з усвідомленням цього?

-Я не вигадую. Вона не байдужа до тебе. Інакше не прибігла би.

Такого не могло бути, це так само неможливо, як казкове багатство, що падає з неба.

-Надумав стати баронетом? - продовжував Алекс - Думаю, в тебе може вийти.

-Ні! - Гаррі аж підскочив від думки, що Лінда могла б підозрювати його в такому - Ти знаєш, я ненавиджу все це аристократичне.

-Але ж тоді мав би купу грошей.

Гаррі заперечно похитав головою. Ні, він ніколи не став би користуватися дружбою дівчини, а тим більше Лінди, для такої мети. Він вважав, що має все зробити сам. І, при цьому, не бути баронетом. Тим більше, що мрія, до якої він прагнув, ніяк не була пов’язана з балами, аристократами чи світськими прийомами.

Ну, може частково. Але він зовсім не збирався ставати частиною того світу, в якому жила Лінда.

-А що будемо робити з нашими планами? - запитав Алекс.

Гаррі ще не придумав.

Він не пов’язував їх із Ліндою, хоч і знав, що без неї вони не мали сенсу. Але що, як…

Ця думка видавалась божевільною. Проте до таких він нещодавно відносив і ті, що стосувалися щирої симпатії Лінди до нього.

-Я…думаю, нам треба вже все підготувати й відправити. Якомога швидше. Я займуся цим прямо сьогодні.

-Добре - мугикнув Алекс - Тоді й я.