Читати книгу - "Повернутись назад, Юлія Лавошник"

– Мабуть біологічний годинник напрацювався за всі роки що я тут. Чи як там, в фільмі було… частина команди, частина корабля? 

– Ти вже вдруге то повторюєш, чи не хочеш сказати, що став частиною цього світу? – витріщалась я на нього.

– Я сподіваюсь що ні, але не приймусь стверджувати що то не так. Думаю ти теж помітила, що щось зі мною не так, і не кажи що ні, – сум промайнув його поглядом, а я не знала, що на це відповісти.

Він не забув, що я казала про голод і дав мені пожувати якісь солодкі корінці, за що я була вдячна.  На завтра Алан запланував відвести мене в якесь місце, що можливо допоможе нам з виходом звідси, якщо ми розгадаємо як то зробити. 

Ліжко,  мабуть було не зручне для звичних обставин, але я не помітила, як занурилась в сон, розглядаючи мерехтливі відблиски полум'я на стіні.